Владика Йосиф Головач: 100 років від дня народження — Життя і спадщина помічного єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії у боротьбі за віру

  Владика Йосиф Головач – Єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії. Святкуючи 11 серпня сто років з дня його народження, важливо пригадати собі, а навіть для когось відкрити, цю визначну постать Мукачівської греко-католицької єпархії.

  Найперше, важливо підкреслити, що владика Йосиф Головач був помічним єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії і титулярним єпископом Созопольським в Хемінонто з 1983 року до 2000 року; як титулярний єпископ Созополя в Хемімонті (від 1991 р.).

Йосиф Головач народився 11 серпня 1924 року в с. Імстичеве (на той час Чехословаччина, тепер – Хустський район Закарпатської області) в родині священика Стефана Головача та Ірини Ляхович.  Його виховання та освіта мали глибоке християнське підґрунтя, що й визначило його подальший життєвий шлях. З ранніх років Йосиф проявляв цікавість до духовного життя, і батьки підтримували його прагнення до духовного розвитку.

   На священика був рукоположений блаженним священномучеником Теодором Ромжею, Єпископом Мукачівським, 14 вересня 1947 року. До 1949 року служив священиком у селі Ярок де його проповіді та пасторське служіння приносили великі плоди. Його діяльність була спрямована на зміцнення життя громади та підтримку духовності серед народу. На жаль, в цьому часі прийшла ліквідація Греко-католицької Церкви з боку комуністичного режиму. А в 1947 році владику Теодора Ромжу було вбито, і Греко-католицька Церква на Закарпатті перейшла в підпілля. Тому і отець Йосиф повинен був переховувати своє священиче служіння. За таких обставин молодий священник повинен був працювати в цивільних професіях, від так з 1949 до 1984 року Йосиф працює в медичних установах на Закарпатті. Але попри це не залишає паству і продовжує далі служити священиком у підпіллі. В день працює на роботі, а вночі потай сповідає вірних та служить Божественні літургії по домах, у глибокій конспірації.

  Після смерті владики Теодора для Мукачівської єпархії священників висвячував владика Олександр Хіра, таємно хіротонізований на єпископа в 1945 році. Але владика Олександр також зазнав переслідування: з 1957 року був відправлений у заслання, де працював на копальнях у Караганді Казахської РСР. Проживав там аж до самої смерті, душпастирював серед вірних в Казахстані.
Так, 15 березня 1983 року в Караганді владика Олександр Хіра таємно висвячує о. Йосифа Головача на помічного єпископа. Рукоположення владики Головача, після відновлення Греко-католицької Церкви і Мукачівської єпархії, 16 січня 1991 року підтвердив Святий Престол, і він офіційно став помічним Мукачівським Єпископом і титулярним Єпископом Созопольським.

  У той час на Мукачівського єпарха був підтверджений ще один таємно рукоположений єпископ Іоанн Семедій, а також другий помічний єпископ Іван Маргітич, котрий теж прийняв єпископське рукоположення таємно.

  Хоч і в підпіллі, під конспірацією, але Церква Христова жила, розвивалася і висвячувала нових священників та єпископів, які проповідували Слово Боже та підтримували людей у важкі часи комуністичного режиму, навіть віддаючи своє життя за Церкву Христову.
  Після легалізації Греко-католицької Церкви в Україні в 1990 році владика Йосиф Головач був помічним єпископом Мукачівської єпархії  окрім цього, він виконував і функцію ректора Ужгородської Богословської семінарії.

18 червня 2000 року Божого владика Йосиф Головач помер, в місті Ужгороді.

Похований в селі Оноківці неподалік Ужгорода, де і проживає зараз вся його родина. 

  Єпископ Йосиф Головач залишив по собі значний слід у житті нашого краю та Церкви. Його життя та вірність Христовій Церкві у такі складні часи є прикладом для багатьох поколінь духовенства та вірян. Він був духовним наставником, який допомагав багатьом знайти свій шлях до Бога.