ЕГРЕШІ Михайло
Парох церкви Різдва Пресвятої Богородиці (21 вересня) в с. Великий Раковець Іршавського р-ну.
Народився 8 травня 1904 р. в сім'ї греко-католицького священика о.Михайла Егреші й Ірини Кутки в с. Березово Хустського р-ну. Здобувши середню освіту в Ужгородській (1-3 класи) та Мараморош-Сигетській гімназіях, поступив у 1924 р. в Ужгородську духовну семінарію.
Богослов Михайло Егреші після дияконських свячень, 19 грудня 1929 р. в Ужгородському кафедральному храмі під час архієрейської Служби Божої в честь закінчення ювілею 50-річних ієрейських свячень Святішого Отця Папи Пія ХІ був рукоположений на священика єпископом Мукачівської Греко-Католицької єпархії Петром Гебеєм. Після висвячення був призначений парохом у с. Брустури (в1946 р. перейменовано в с. Лопухів) Тячівського р- ну; з 1932 по 1942 рр. — парох
с. Велятино Хустського р-ну, а 1942—1949 рр. — парох у с. Великий Раковець.
Під час кампанії по ліквідації Греко-Католицької Церкви органи влади за наставництва працівників КДБ неодноразово пропонували о. Михайлу возз'єднатися з російським православ'ям і співпрацювати з ними. Коли він не погодився, співробітники Іршавського КДБ 31 березня 1949 р. заарештовують, а Закарпатський обласний суд 20 травня засуджує його на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.
З Ужгородської тюрми він був відправлений у Львівську тюрму-розподільник. Із спогадів о. Стефана Бендаса дізнаємося, що він "здогнав" о. Михайла Егреші в Київській тюрмі № 1, так званній "Лук'янівці" 10 вересня 1949 р.: "Через короткий час я узнав, що у камері № 29 знаходяться оо. Михайло Егреші, Микола Ляхович, Василь Пушкаш, Стефан Тіводор і римо-католицький священик із Бені Йосиф Голомбош, з якими під час прогулок крадьки і розмовляв". 2
6 вересня 1949 р. о. Михайла Егреші разом із оо. Михайлом Тербаном і Стефаном Тіводаром відправили з Київської тюрми у слідуючі тюрми-розподільники. Пізніше о. Михайло Егреші було відправлено в табори ГУЛАГу Казахської РСР. У таборах селищ Рудник і Джезди його праця використовувалася на різних будівництвах і в каменоломнях. З останнього табора в сел. Кенгір (м. Джезказган) 28 лютого 1955 р. був звільнений по інвалідності, і йому дозволили повернутися до родини в Іршаву. Помер о. Михайло Егреші 2 липня 1964 р. на 60-му році життя і 35-му році свого душпастирства в Іршаві в результаті інфаркту серцевого м'яза.
Зідно ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Михайло Егреші реабілітований 25 вересня 1991 р.
Дружина о. Михайла Егреші, Олена Азарі, народилася 16 жовтня 1908 р. в сім'ї греко-католицького священика Євгена Азарі та Єлизавети Медвецької.5 грудня 1929 року вона вийшла замуж за богослова Михайла Егреші, з яким пізніше ділила всі радощі невзгоди його священичого життя.Вони разом з чоловіком виховали і вивели в люди четверо дітей: Михайла 1930 року народження, Марію 1934 р.н, Павла 1938 р.н. і Олену 1942 р.н. З честю виконавши свій материнський обов’язок дружина о.Михайла, Олена Азарі померла 1 лютого 1995 рок в м.Іршава.