КАРПИНЕЦЬ Йосиф
Парох церкви св. Архангела Михаїла (21 листопада) у с. Ділок Мукачівського р-ну
Народився 22 червня 1907 р. в сім'ї греко-католицького півцеучителя Тітуса Карпинця і Олени Яцкович у с. Туриця Перечинського р-ну. Після закінчення початкової школи батьки віддали хлопця для продовження навчання до Ужгородської гімназії. Восьмий клас гімназії закінчив у 1929 році , але свідоцтво про закінчення Ужгородської гімназії отримав тільки у 1930 році . Здобувши середню освіту в Ужгородській гімназії, вирішив присвятити своє життя священицькому покликанню і продовжив навчання в Пряшівській духовній семінарії.
16 серпня 1934 р. був рукоположений на священика єпископом Пряшівської Греко-Католицької єпархії Павлом Гойдичем. В 1934 — 1937 рр. працював парохом у с. Шеметковці Пряшівської єпархії. У жовтні 1937 р. був прийнятий в Мукачівську єпархію, і єпископ Олександр Стойка призначає о. Йосифа парохом у с. Ділок , де той виконував душпастирську роботу до початку 1949 р.
Коли працівники місцевої влади за підтримки КДБ не змогли добитись того, щоб о. Йосиф возз'єднався з російським православ'ям, то в червні 1949 р. арешт третьої великої групи священиків, до котрої потрапив і о. Йосиф. Працівники КДБ 23 червня 1949 р. заарештовують його в такий спосіб, як то робилося в ті часи, викликали о. Йосифа ніби-то для чергової розмови в Мукачівське відділення КДБ, звідки він додому не повернувся.
Судова колегія у кримінальних справах Закарпатського обласного суду під головуванням Василя Русина, колишнього партизана і судді без юридичної освіти, 27 серпня 1949 року на підставі ст. 54-4 і 54-10 ч. 2 КК УРСР засудила о. Йосифа Карпинця на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Не беручи до уваги, що о. Йосиф Карпинець оскаржив рішення суду, він був відправлений через Львівську тюрму-розподільник у Київську тюрму №1, так звану "Лук'янівку". Разом із ним туди прибули оо. Іван Малишка, Стефан Петенко, Іван Скіба, Василь Штець і Юлій Бачинський. Отець Бачинський відстав від них, залишившись у Київській тюрмі КДБ "на Короленка".
Пізніше о.Йосифй був відправлений знову в Ужгород для розгляду його справи в касаційному порядку, але знову питання вперлося в те, чи він згідний возз'єднатися з російським православ'ям, бо тільки в тому разі його скарга може бути задовільнена . Не діставши на це згоди о. Йосифа, було підтверджено рішення попереднього судового засідання. Отця Йосифа Карпинця після цього відправляють в табори ГУЛАГу міст Абез й Інта Комі АРСР, де він, залежно від фізичного стану, працює в шахтах, на лісорозробках і на різного роду будівництвах.
З місць позбавлення волі повернувся додому в Мукачево 13 травня 1956 р. Приїхавши фізично виснаженим і хворим, понад рік лікується і проживає на утриманні рідних. У 1957 р. був прийнятий в Мукачівський промкомбінат сторожем. Останні 5 років життя працював емульсоваром на станко-будівному заводі ім. Кірова в с. Кольчино Мукачівського р-ну. Помер о. Йосиф Карпинець 7 травня 1990 р. на 83-му році життя і 56-му році свого душпастирства в м. Мукачево.
Згідно ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Йосиф Карпинець реабілітований 10 жовтня 1992 р.
Дружина о. Йосифа Карпинця, Марія Когут, народилася 7 січня 1913 р. в сім'ї залізничника Михайла Когута і Марії Шкріби в с. Буковинка Мукачівського р-ну. Здобувши неповну середню освіту в 1927 році вона поступає для продовження навчання в Мукачівську учительську семінарію .Здобувши учительський диплом в 1931 р., працювала вчителькою початкових класів. Вийшла заміж 31 липня 1934 р. за богослова, майбутнього священика, ділить з ним всі життєві радощі й труднощі, завжди готова допомогти в його нелегкій душпастирській праці. 1937 по 1949 рр. працює вчителькою початкових класів у с. Ділок. 1 травня 1949 р. була звільнена з учительської роботи як жінка священика. Тільки в 1952 р. їй вдається влаштуватися на роботу касирем в одній із перукарень м. Мукачево. У важкі роки випробувань на її плечі ліг важкий тягар по утриманню і вихованню двох малолітніх дочок: Ельвіри й Мар'яни. Вона з честю виконала свій материнський обов'язок. Померла 20 серпня 1992 р. на 80-му році життя в м. Мукачево.