КОГУТИЧ Теодор

Каноник Капітулу Мукачівської Греко-Католицької єпархії Народився 21 липня 1881 р. в сім'ї хліборобів-трударів Олексія Когутича й Анни Мешко в с. Ракошино Мукачівського р-ну. Початкову освіту здобув у рідному селі, батьки віддали хлопця у 1893 році для продовження навчання в гімназію м.Шаторольйоугель (тепер Угорщина), але другий клас гімназії закінчив у Мукачівській гімназії . Свідоцтво про середню освіту отримав в Ужгородській гімназії, яку закінчив у 1903 році. Отримавши свідоцтво про середню освіту і  відчуваючи покликання до священицького сану  поступив в Ужгородську духовну семінарію. 22 березня 1908 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Юлій Фірцак в Ужгородському кафедральному храмі рукоположив на священика Когутич Теодора разом  з  богословами: Миргеш Адальбертом, Мотринець Берталоном ЧСВВ, Пойкоші Євгеном, Папп Юрієм, Рошкович Констянтином, Тома Василем і Товт Іваном.  Після висвячення короткий час працював помічним священиком в с. Горонда Мукачівського р-ну, потім священиком-парохом в с. Волове (з 1946 р. — с. Міжгір'я, а з 1947 р. — смт. Міжгір'я), з кінця 1908 по 1910 рр. — помічний священик у с. Кив'яжд (з 1946 р. — с. Кам'янське) Іршавського р-ну, 1910—1912 рр. — помічний священик у м. Хуст, 1912— 1924 рр. — парох с. Нижня Рибниця (тепер Словаччина), 1924— 1939 рр. — парох у с. Доманинці (в 1976 р. приєднане до м. Ужгород). В 1930 р. о. Теодора постигло велике горе, бо на 46-му році життя померла його дружина. Щоб  втихомирити душевну біль, він повністю віддається душпастирській праці. Визнаючи його віддану душпастирську роботу в інтересах Святої Матері Церкви і рідного підкарпатського народу, єпископ Петро Гебей у 1926 р. назначає о. Теодора Когутича радником єпархіального трибуналу  і в цьому ж році намісником (деканом) Ужгородського деканату. Ці функції виконував до 1939 р., у 1932 р. був призначений радником єпископської Консисторії, а в 1937 р. єпископ Олександр Стойка відзначає його титулом почесного архідиякона. Його заслуги і віддана душпастирська праця досить часто відмічались  керівництвом Мукачівської єпархії різними підвищеннями і відзнаками по службі, а 6 жовтня 1938 р. о. Теодор Когутич був назначений каноніком Капітулу Мукачівської Греко-Католицької єпархії. Капітула Мукачівської єпархії, тобто радники єпископа, Капітула мала – як відомо – сім місць, з яких одне вже давніше стало вільним, а друге стало вільним після смерті каноника-прелата і протоієрея Василя Гаджеги (1864-1938) 15 березня 1938 року. На початку осені  1938 року настала потреба заповнити ці порожні місця. Святий Римський Престол за згодою  Чехословацько Уряду і на пропозицію єпископа Мукачівської єпархії Олександра Стойки на  два останні незаповнені місця назначив почесного архідиякона и пароха с.Доманинці о. Теодора Когутича і намісника (декана) Довжанського округу і пароха с.Білки о.Віктора Хому . Під час чеської влади в нашому краї він був під наглядом і на підставі наклепницьких доносів, як „шпигуна” декілька раз заарештовували, а пізніше відпускали, що шкодило його священичій репутації. А в 1938 р., в часи Карпатської України, зазнав серйозних переслідувань, його справою займався воєнний суд і з 14 листопада по 10 грудня перебував у тюрмі в с. Великий Березний (з 1947 р. — смт. Великий Березний), а до 22 грудня 1938 р. був в'язнем концтабору "Думен", який було створено біля Рахова 20 листопада 1938 року за розпорядженням прем’єр-міністра Карпатської України Августином Волошином , після чого був відпущений на волю. Після березневих днів 1939 року єпархіальний і духовний орган „Душпастир” так  сповіщав про ці події: „...Политичный украйнизмъ, который давилъ нашъ народъ через 5 мѣсяцевъ, останется у насъ як на сторонѣ духовенства, так и на сторонѣ вѣрников на вѢчнѣ вѣки злопамятнымъ, ибо преслѣдовалъ невинныхъ, совсѣмъ невино арестовалъ и проваждал, по тюрмамъ самого каноніка и еписк.викарія Теодора Когутича бывшого поч.архидіякона, конзист. совѣтника и намѣстника-пароха доманинського съ другими дуже поважними церковними и цивильнными особаи въедно а тяжко измучилъ и більшу группу самыхъ простыхъ руських селян наших лиш прото, что они не хотіли подпирати съ чужою и зненавидженою идеологієюперейнятый режим нам ъ и нашему народу все ворожого и противного украинского сепаратизма” . Єпископ Олександр Стойка в 1941 році назначає о.Теодора разом з оо.Ортутай Євгеном і Георгієм Чурговичем суддями  („Judices”) від греміального духовенства при „Трибуналі богоспасаемой Епархіи мукачевской” . У 1942 р. був нагороджений Хрестом народної оборони.          Вже з перших днів "визволення" м. Ужгорода (27 жовтня 1944 р. ) о. Теодор Когутич разом із іншими членами Капітулу змушений відстоювати права і свободи Мукачівської Греко-Католицької єпархії. Він рішуче відкидав спроби тодішньої влади схилити його до возз'єднання з російським православ'ям і залишився вірним слугою своєі Церкви. Працівники КДБ 17 серпня 1949 р. заарештовують о. Теодора Когутича, а обласний суд 7 жовтня 1949 року засуджує цого на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Після суду через відомі тюрми-розподільники міст Львова і Києва він був відправлений в один із таборів ГУЛАГу Комі АРСР. Після смерті Сталіна розпочався перегляд справ політичних в'язнів. Коли 20 вересня 1955 р. у таборі ГУЛАГу м. Абез оголосили, що о. Теодор звільнений і скоро поїде додому, то він знепритомнів і від крововиливу в мозок помер. Отець Теодор Когутич реабілітований 12 жовтня 1990 р. Отець Теодор Когутич є гідний свого єпископа Теодора, бо своїм прикладом відданості Христовій Церкві і своєю мученицькою смертю, заслужив, щоб його почитали, як святого мученика. З цією метою в Мукачівській єпархії створена комісія, яка працює над тим, щоб документально  засвідчити його насильницьку смерть за віру і бездоганне чисте життя. Комісією складено робочий список священиків, який поділений на 7 груп в залежності від виду мученицької смерті. Отець Теодор Когутич включений у ІV групу „Померли у в’язниці або  у таборі ГУЛАГу по хворобі”  . Дружина о. Теодора Когутича, Ольга Дудинська, народилася 25 березня 1885 р. в сім'ї греко-католицького священика Івана Дудинського й Ізабелли Уйгелі. Початкову освіту отримала  в Ужгородському інтернаті  для виховання і навчання дівчат греко-католицького обряду .В цьому ж закладі вона отримала і неповну середню освіту. 25 лютого 1908 року Колишній викладач Ужгородського унівеситету так згадує про сина отця Теотора:”…з Ужгорода прислали в наше село (с.Богаревиця Іршавського р-ну.- Б.Д.)  нового директора – сина греко-католицького каноника Тиводора Когутича, теж Тиводора – людина загалом добра і, як потім вияснилося, порядної…” . На 46-му році життя 30 грудня 1930 р. померла в с. Доманинці (12 липня 1976 р. приєднане до м. Ужгород).