МАРИНА Лаврентій

Парох церкви св. Миколая-Чудотворця (19 грудня) в с. Середня Апша (у 1946 р. перейменоване в с. Середнє Водяне) Рахівського р-ну Народився 7 грудня 1907 р. в сім'ї Іллі Марини і Олени Редник у с. Солотвино Тячівського р-ну. Здобувши в рідному селі початкову освіту, продовжив навчання в гімназії м. Сатмар (Сату-Маре, Румунія), а пізніше — в Ужгородській духовній семінарії. 21 вересня, на свято Різдва Пресвятої Богородиці, 1933 р. під час архієрейської Служби Божої в с. Тересва (з 1957 р. - смт. Тересва) був рукоположений на священика єпископом Мукачівської Греко-Католицької єпархії Олександром Стойкою. З 1933 по 1949 рр. працював парохом у с. Середнє Водяне. Вже починаючи з 1947 р., місцеві власті намовляють о. Лаврентія Марину на перехід до російського православ'я. На початку 1949 р., не домігшись згоди, йому заборонили виконувати душпастирську роботу й виселили із сім'єю з парохіяльного будинку. Коли всі ці дії не дали потрібних результатів, то працівники МДБ 9 лютого 1950 р. заарештовують о. Лаврентія, а Закарпатський обласний суд 28-29 березня 1950 р. засуджує його на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Пройшовши через тюрми-розподільники, о. Лаврентій Марина був вивезений у табори ГУЛАГу м. Караганди Казахської РСР, де його працю використовували на будівництві різних промислових і цивільних об'єктів. У 1956 р. з місць позбавлення волі повернувся додому в Солотвино. Помер о. Лаврентій Марина у травні 1967 р. на 60-му році життя і 34-му році свого душпастирства в смт. Солотвино. Згідно з ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Лаврентій Марина реабілітований 19 лютого 1992 р. прокуратурою Закарпатської області. Дружина о. Лаврентія Марини, Розалія-Антонія Коман, народилася в 1912 р. Після арешту чоловіка вона залишилася без роботи з малолітніми дітьми (Лівіус-Іван та Октавія-Андріана).