МОНДІ Микола
Парох церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня) в м. Берегово
Народився 13 жовтня 1898 р. в сім'ї Івана Монді і Веронії Кочко в с. Биль (тепер Словаччина) Здобувши середню освіту в Ужгородській гімназії, у 1918 р. продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії.
5 листопада 1922 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Антоній Папп у єпископській каплиці висвятив на священика 5 богословів: Микита Йосифа, Пензель Михайла, Лоя Івана (богослов із США), Роговского Юлія, серед яких був і Монді Микола . Після висвячення був направлений парохом у с. Ірлява Ужгородського р-ну. З 1929 по 1940 рр. був парохом у с. Фанчиково Виноградівського р-ну. Тут він з великою самовіддачею включився в душпастирську роботу, і єпископ Олександр Стойка, належно оцінивши його виховну і місійну роботу, 1935 р. нагороджує титулом почесного намісника (декана).
У 1940 р. єпископ переводить о. Миколу парохом у м. Берегово, а в 1942 р. він був призначений намісником (деканом) Берегівського деканату. На новій парохії в м.Берегово о.Монді Микола продовжує свою ревну працю по пасторізації вірників.Єпископ Олександр Стойка високо оцінив працю о.Миколи “виразивши архипастирське визнання за похвальну і ревну пасторизацію русинів, які проживають на околицях Берегова, а особливо за плідну і успішну працю при наверненні жителів хутора Тошнад в лоно св.Матери Церкви”
Після приходу в м. Берегово Радянської Армії 26 жовтня 1944 р. нова влада цікавиться особою о. Миколи, з ним часто проводять улесливі бесіди, обіцяючи золоті гори, спершу щоб умовити, а пізніше — змусити його перейти до російського православ'я. Наштовхнувшись на відмову, о. Миколі пригадали його просвітницьку, душ-пастирську і літературну діяльність при угорцях. "Висококваліфіковані спеціалісти" з СМЕРШу скоро знайшли "свідків", які підтвердили, що він проводив антирадянську діяльність і був ворогом народу. Його обвинили в співробітництві з Д.Айклером, з організатором терористичних загонів “Собод чопот” (вільний загін), які робили диверсіїї на території Карпатської України. Знайомив населення краю із змістом угорських листівок, які закликали до активної боротьби з чехословацьким режимом, інформував штаб терористичної організації про арешт чехами осіб угорської національності і т.д .13 листопада 1945 р. о. Миколу Монді заарештували, а Військовий трибунал прикордонних військ МВС Закарпатського округу 8 травня 1946 р.засудив на підставі ст. 54-10 ч. 2 і 54-13 КК УРСР на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.
Після суду, пройшовши через Львівську тюрму-розподільник, у 1947 р. був вивезений у табори ГУЛАГу м. Інта Комі АРСР, де його праця використовувалася на різних сільськогосподарських і будівельно-ремонтних роботах аж до його звільнення з-під стражі 18 листопада 1954 р. Додому повернутися ще не міг через поразку в правах. Щоб заробити на шматок хліба, трудився в далекій Інті різноробочим.
Додому в м. Берегово о. Микола Монді повернувся 8 квітня 1957 р. В 1957 — 1959 рр. працює в м. Берегово нічним сторожем, а з 1959 по 1964 рр. ще з кількома олтарними братами (оо. Стефан Бендас, Микола Васовчик та Михайло Тербан) працює в Берегівському державному архіві як перекладач документів, написаних латинськоюмовою. У 1964 р. виїхав до своїх дітей в Угорщину. Там працював у архіві м. Шаторолйоуйгель до 1982 р.
Помер о. Микола Монді 19 лютого 1986 р. на 88-му році життя і 64-му році свого душпастирства в с. Дамовц (Угорщина). На підставі ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Микола Монді реабілітований 11 березня 1992 р.
Отець Микола Монді свою душпастирську і громадську діяльність поєднував ще й з літературною. Остання вирізняє його як одного з кращих католицьких письменників нашого краю. Написана в 1927 р. книга "З Христом — за Христа" принесла о. Миколі заслужене визнання не тільки дома, але й за кордоном. До найбільш продуктивних творчих періодів о. Миколи можна віднести роки, коли він був парохом у с. Фанчиково. Його твори випромінюють християнську любов і теплоту, захоплюють своєю правдивістю й переконують у непідкупній правді католицької віри й моралі. Видно, що він знає щоденні турботи й проблеми своїх вірників і як добрий священик у власних творах веде боротьбу за спасіння їх душ. Отець Микола активно публікується в тогочасних католицьких угорських газетах. Декілька цінних матеріалів було опубліковано в журналі "Календар Благовісника" і в неполітичному місячнику "Неділя". Твори о. Миколи Монді не втратили актуальності і для нашого покоління, тому було б бажано подумати про їх перевидання. Друкована спадщина о. Миколи дуже велика, розкидана в різних періодичних виданнях, переважно угорських. Його оповідання "Дзвін опівночі" було опубліковано у виданному 1936 р. в м. Севлюш (з 1946 р. — м. Виноградів) під редакцією А. Ворона і М. Храпка "Альманасі підкарпатських українських письменників". Окремо вийшли п'ять книг о. Миколи Монді.
Дружина о. Миколи Монді, Маргарета Гомбош, народилася 10 жовтня 1903 р. в сім'ї греко-католицького півцеучителя Івана Гомбоша і Емілії Попп у м. Ужгород. 10 жовтня 1922 р. вийшла заміж за греко-католицького богослова, майбутнього священика і стала його вірною опорою і помічницею в душпастирській і літературній діяльності. Після арешту чоловіка взяла на себе весь тягар по утриманню й вихованню дітей. В цей період шестеро дітей: Марія, Терезія, Емілія, Агнеса, Іван і Микола вже були дорослими й мали свої сім'ї, а ще четверо — Стефан, Анна, Клара й Єлизавета — потребували материнської опіки. Вона з честю виконала свій материнський обов'язок. Дочекавшись повернення чоловіка з таборів ГУЛАГу, разом раділи своїм внукам і правнукам. Померла 4 грудня 1980 р. на 78-му році життя в с. Дамовц (Угорщина).