ПОХІЛ Василь
Парох церкви Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) в с. Великий Бичків (з 1947 р. — смт. Великий Бичків) Рахівського р-ну
Народився 29 січня 1910 р. в сім'ї хліборобів Михайла Похіла та Юліанни Костак у с. Вільхівка Іршавського р-ну. Батьки з дитинства прищепили йому любов до праці, чесність, порядність, шанобливе ставлення до людей, до навчання. Проявив відмінні здібності до навчання в церковнопарафіяльній школі рідного села, і батьки віддали хлопця в Берегівську гімназію. В 1930 р. поступив в Ужгородську духовну семінарію.
19 грудня 1934 р. був рукоположений на священика єпископом Мукачівської Греко-Католицької єпархії Олександром Стойкою. Свою душпастирську діяльність розпочав у 1935 р. парохом в с. Заднє (1946 р. перейменовано в с. Приборжавське) Іршавського р-ну , а 1939—1949 рр. був парохом у с. Великий Бичків. У 1945 р. єпископ Теодор Ромжа призначив його намісником (деканом) Рахівського деканату. На цьому посту він замінив заарештованого 2 лютого 1945 р. і 23 квітня 1945 р. розстріляного в Ужгородській тюрмі о. Петра Дем'яновича.
За Карпатської України 12 січня 1939 р. в м. Хуст було створено “Товариство Українських Католицьких Священиків, метою якого було, щоб український народ мав своїх священиків, які повинні сприяти релігійному, культурному і соціальному піднесенню нашого народу, та захищаим інтереси греко-католицьких священиків”. Головою товариства було обрано о. Юрія Станинця, заступником голови о. Стефана-Себастіяна Сабола ЧСВВ (поет Зореслав), секретпрем о.Василь Похіл, а до його складу ТУКС ввійшли: оо. Дмитро Попович, Карло Купар, Петро Погоріляк, Кирило Феделеш і Петро Мигалка і богослови Іван Рогач і Юрій Соколович.
Після встановлення в краї влади більшовиків до священика Греко-католицької Церкви ставляться з недовірою, докладають багато зусиль, щоб умовити о. Василя перейти до російського православ'я. В грудні 1948 р. він, як і багато інших священиків, був викликаний в Ужгород, де уповноважений у справах релігійних культів по Закарпатській області Роспутько офіційно заявив, що вони "мають тільки один вихід — приєднатися до православ'я, тому греко-католицькі громади влада реєструвати не буде”. У лютому 1949 р. о. Василю заборонили виконувати душпастирську роботу й разом із сім'єю виселили з парохіяльного будинку. Незважаючи на заборону, священик залишився вірним своєму покликанню і продовжував обслуговувати греко-католицьких вірників підпільно. Щоб уникнути арешту, переховується, а працівники КДБ разом із місцевою владою та міліцією ведуть пошуки й організовують облави. Отцю Василю за Божого Провидіння й допомоги добрих людей вдається протриматися майже три роки. Та 5 червня 1952 р. під час однієї з таких облав його заарештували і на підставі ст. 54-4 і 54-10 ч. 2 КК УРСР 23 липня 1952 р. засудили на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.
Через Львівську тюрму-розподільник о. Василя було відправлено в табір ГУЛАГу м. Оверят на р. Кама, де праця в'язнів використовувалася на будівництві гідроелектростанції. Отець Василь, посилаючись на сан священика, відмовився виходити на роботу в неділю і свята. Через це його відправили в м. Брест, де о. Василь Похіл перебував 1 рік у тюрмі закритого типу. Відбувши це покарання, був відправлений в табір ГУЛАГу с. Лінтовка поблизу м. Свердловськ, де о. Василь працював на лісозаготівлях. У 1954 р. був перекинутий у табір Гарі, де теж працював на лісозаготівлях. Звідси потрапляє в один із таборів ГУЛАГу Мордовської АРСР, де працює на сільськогосподарських роботах.
У 1956 р. був звільнений з-під стражі, і 22 червня приїхав додому в м. Берегово, де на той час проживала його сім’я. Йому вдається влаштуватись робітником меблевого цеху Берегівського промкомбінату. Повернувшись з ув'язнення, зразу включився в підпільну роботу по обслуговуванню греко-католицьких вірників у м. Берегово і за потребою в селах Берегівського та Іршавського р-нів.
Помер о. Василь Похіл 19 травня 1983 р. на 74-му році життя і 49-му році свого душпастирства в м. Берегово. Чин священицького похорону таємно вночі з 19 на 20 травня відправили греко-католицькі священики оо. Йосиф Легеза, Йосиф Кампов, Стефан Бендас, Михайло Тербан і Микола Васовчик. Отець Василь Похіл реабілітований Генеральною прокуратурою України 20 квітня 1990 р.
Дружина о. Василя Похіла, Марія Медве, народилася 11 листопада 1914 р. в сім'ї греко-католицького священика Михайла Медве і Катерини Егреші в с. Довге Іршавського р-ну. Після арешту чоловіка залишилася без роботи з трьома малолітніми дітьми: Агнесою, Михайлом і Юрієм. Померла 2 листопада 1969 р. на 55-му році свого життя в м. Берегово. Хоронили її десять греко-католицьких священиків, які на той час проживали в м. Берегово: Бачинський Юлій, Бендас Стефан, Васовчик Микола, Гарайда Дезидерій, Кампов Йосиф, Легшеза Йосиф, Пасулька Євген, Тербан Михайло, Шуба Віктор і Сабов Йосиф.