Апостольський Нунцій про значення молитви за мир, до якої закликав Папа

Заклик Папи Франциска до молитви за мир спонукає нас замислитися над нашим загальнолюдським покликанням шанувати одні одних, а не використовувати інших задля власних інтересів. Передумовою дієвої молитви є навернення серця. Цими думками в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News поділився архиєпископ Вісвалдас Кулбокас. Світлана Духович - Ватикан У неділю, 23 січня 2022, промовляючи до прочан, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на молитву «Ангел Господній», Папа Франциск закликав перед обличчям тривожного «зростання напруження, що загрожує завдати нового удару по мирові в Україні та підважує безпеку на всьому європейському континенті», провести 26 січня День молитви за мир. До цього заклику приєдналися також провідники УГКЦ та РКЦ в Україні, поширивши відповідні звернення до своїх вірних та всіх людей доброї волі. А в римо-католицькому катедральному соборі святого Олександра в Києві спеціальну молитву, організовану Спільнотою святого Егідія, в середу о 19:00 очолить Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Вісвалдас Кулбокас. Ми звернулися до представника Папи в Україні з проханням поділитися думками з цього приводу, поставивши запитання про те, яке значення має молитва у таких ситуаціях як тепер? Відповідаючи на це запитання, Апостольський Нунцій в Україні зазначив: «Я сам не раз замислювався над тим, яку роль відіграє наша віра і наша молитва під час таких періодів, як тепер. І я прийшов до висновку, що, насамперед, нам потрібно звернути увагу на наше покликання як віруючих у Христа, а також на наше покликання як людських осіб. Як ми бачили минулої неділі, Папа Франциск, закликаючи до молитви, підкреслив, що ми не гідні називати себе людьми, якщо ми не вважаємо інших своїми братами і сестрами. Якщо інший для мене є ворогом, якого я використовую для власних інтересів, то це означає, що я вважаю його не рівним собі, а радше дикою твариною, і, насправді, чимось навіть набагато гіршим». За словами архиєпископа, для того, щоб зрозуміти серйозну помилку зневаги до інших, варто уявити себе перед обличчям смерті, яка для кожного може настати в будь-яку хвилину. Навіть якщо хтось і не вірить у Бога, людині слід замислитися над тим, яку історію напишуть про неї, якщо протягом життя її основною метою було перемагати інших? «Можемо собі уявити, – додав він, – що у такому випадку історики напишуть в своїх книгах, що та чи інша особа просувала свої інтереси на шкоду мільйонам і десяткам мільйонів людей. Що це за честь? Це було б ганьбою навіть для тварини. Не говорячи вже про християн». Ватиканський дипломат додав, що йому важко уявити, щоб хтось міг би наблизився до нього як до християнина, до єпископа і до Апостольського Нунція і, дивлячись йому у вічі, насмілився сказати: «Я – молодець, бо я переміг когось іншого, я здобув перемогу проти іншого народу, і за рахунок іншого народу реалізував свої задуми»… «Я вважаю, – підкреслив він, – що ніхто би не мав сміливості сказати це мені у вічі, і тим більше, Христові, бо така людина знала би, яка відповідь її чекає: “Який же ти християнин?”». Коментуючи заклик Святішого Отця до молитви за мир, архиєпископ Вісвалдас Кулбокас процитував слова старозавітного пророка Ісаї: «Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови» (Іс 1, 15). Тобто, через пророка Бог говорить, що не вислухає молитов людей, якщо вони чинять зло. І далі пророк говорить: «Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять» (Іс 1, 19-20 ). Апостольський Нунцій пояснив, що коли Ісая, а також інші пророки говорять про молитву і віру, то вони ніколи не звинувачують когось іншого. Бо завдання віруючої людини полягає не в цьому, але в тому, щоб у молитві спрямувати погляд на себе самих і замислитися над тим, якими ми є перед Господом. Бог, за його словами, не слухає молитву людини, якщо вона не навертається, якщо не живе в справедливості й милосерді. «Отже, для нас, – наголосив він, – суть цієї молитви за мир полягає в тому аби ми самі навернулися, щоб жили у вірності Богові й нашому покликанню, і щоб жити у братерстві й милосерді до всіх, у покірності, з мужністю та креативністю». Він пояснив, що ця молитва за мир, що веде до навернення, єднає нас з Христом. І ми можемо бути певні, що зі свого боку зробили все, що від нас залежало, і сміливо сказати: «Так, Христе, я переживаю цю молитву з Тобою і, як ти говорив в Євангелії, підношу її до Бога Отця не у своє ім’я, а в Твоє ім’я, знаючи, що коли я перебуваю у сопричасті з Тобою, то Ти молишся зі мною, а я з Тобою». Ще один аспект цієї молитви за мир, як підкреслив архиєпископ Кулбокас, полягає в тому, аби просити в Бога прощення: просити прощення за власні гріхи, за гріхи Церкви і Церков, за гріхи своїх політиків і чужих. На завершення Апостольський Нунцій зазначив, що навіть Христос ніколи не обіцяв своїм учням земного миру, натомість, він говорив їм про мир правдивий, вічний, мир в Бозі. «Але ми знаємо, – додав він, – що як і мир, так і війна перебувають в Божих руках. І досить маленького поруху Божественної волі, і наступить мир. Отже, довірившись Йому, можемо бути певні, що ми зробили все, що від нас залежить».   Радіо Ватикану