До 170-річчя від Дня народження о. д-ра Олександра Микити
Рівно 170 років тому, 14 листопада 1855 року, в с. Нижня Рибниця (сьогодні Словаччина) у сім’ї місцевого священника Йосифа Микити народився великий діяч нашої Церкви – о. д-р Олександр Микита. Богословську освіту він здобув у Будапешті та Відні, успішно захистивши у 1883 році докторат. Був висвячений на священника 26 вересня 1880 р. Мукачівським єпископом Іоаном Пастелієм та призначений парохом на парафію Цегольня (Ужгород), виконував функцію префекта семінарії, а пізніше став парохом Ужгородського кафедрального собору. Значних зусиль приклав до побудови сиротинця в Ужгороді. Був почесним архідияконом, радником св. Престолу та каноніком. Викладав різні предмети в Ужгородській богословській академії, також очолював кафедру канонічної теології.
Доволі поважним є і список його публікацій та книг. Зокрема малий, середній та великий Катехизми для шкіл, збірка проповідей та багато іншого. Приклався до організації товариства «Живого Ружанця» та товариства «Святого Престолу», для обох склав устав та окремий молитовник.
Отець Олександр очолив комісію, створену 31.12.1905 р. єпископом Юлієм Фірцаком, яка докладно перевірила чудесне сльозіння ікони Божої Матері у Маріяповчі, і після проведення процедури, вислухавши 60 свідків, проголосила сльозіння дійсним.
Хоч Господь обдарував о. Олександра багатьма талантами і його внесок у розвиток Мукачівської єпархії вартий уваги, все ж таки хочеться підкреслити аспект його діяльності у сфері літургійного життя.
Досліджуючи його діяльність і життєпис, стає зрозумілим, що для о. Олександра було надзвичайно важливим, аби в єпархії панувала літургійна єдність і були установлені чіткі правила служіння. Типикон, як це окреслював о. Олександр, був усний, і передавався в усний спосіб із покоління в покоління. Але дуже бракувало написаного джерела. Саме відсутність власного Типикону спонукало його до написання у 1890 році унікального твору: «Руководство в церковний Типикон». Це є «інструкція» до Перемишського Типикону Досковського із 1852 року з детальним описом всіх (а їх дуже багато) літургійних особливостей Мукачівської єпархії. Через цей твір ми можемо бачити неповторне багатство візантійського обряду Мукачівської традиції, яке є надбанням багатьох століть і було кодифіковано саме через великий труд о. Олександра.
Єпископ Юлій Фірцак з 1899 року доручив о. Олександру щорічно складати і видавати «Церковний Устав», адже саме він був найбільш компетентним для цієї роботи. Відтоді, і безперервно по сьогодні, Церковний Устав Мукачівської єпархії строго слідує приписам Типикону Микити. У 1900 році єпископ Юлій Фірцак видав на всю єпархію строгу заборону використовувати будь-які інші літургійні приписи, які відмінні від того, що друкується в єпархіальному Уставі (на основі Типикону Микити). Через великий попит у 1901 році було видано друге видання книги «Руководство в церковний Типикон». 8-12 вересня 1903 року відбувся єпархіальний синод, на якому було схвалено рішення, щоб «Руководство в церковний Типикон» о. Олександра Микити став офіційним Типиконом Мукачівської греко-католицької єпархії. Враховуючи той факт, що довгий час, аж до початку підпілля, Церковний Устав у Мукачівській єпархії видавався також для користування, окрім Мукачівської, у Пряшівській, Крижевацькій та Американській єпархіях, труд о. Олександра Микити мав великий вплив на Церкви, які повстали із Ужгородської унії.
Помер о. Олександр 27 травня 1910 року і був похований в Ужгороді. Помолімося за упокій душі о. Олександра, як знак вдячності за той труд, плоди якого з Божим благословенням будуть пожинати на Божу славу ще багато поколінь священнослужителів та вірних Мукачівської греко-католицької єпархії та інших помісних Церков.
прот. д-р Августин Соланський