«Гарячі серця»

 

Якби запитали які перші асоціації із цією командою, то відповів би відразу: багато цікавих пісень на відомі кавери, сценки і танці. Отже, це - МХО «Гарячі серця» заснована молодю Свято-Покровського храму села Крива Хустського району на чолі з Ганною Корпош (т. Аня) в жовтні 2007 року. До того часу молодь часто збиралася з 1998 року, постійні катехизації отця Михайла Погорілляка, допомагали дітям не тільки звикнути до церкви, а і полюбити Бога щиро та зрозуміти ту істинну жертву нашого Спасителя. Часто діти були гостями в Боронявському монастирі ЧСВВ, де радо приймали отці та брати. Діти та молодь мали постійно дитячу Святу Літургію. Так тривало 9 років, діти стали вже юнаками і юначками, саме тоді виникла ідея, зустрічатися з іншими підлітками не лише на храмове свято в деканаті, але і на інші події. Тоді молодь 9-14 років поїхала в молодіжний християнський табір в с. Руське Поле, де всім керував отець Михайло Соляник, людина , яка для всіх нас стала провідником та помічником у створенні МХО. Але до цього вела дуже цікава історія….

І ось в липні 2007 року настав день, який змінив наше життя. Все сталося за волею Божою! Молодь зранку помолилися молитву до Пресвятої Богородиці і вирушили в дорогу, віддавшись милості Матінки нашої. Так склалося, що в однієї дівчинки трапилася неприємність з одягом та взуттям по дорозі в табір. Тоді наша дорога т. Аня поїхала в с. Руське Поле, щоб привезти нове взуття для донечки. Здається неприємність, але Господь будує нам дорогу , і робить все на краще для своїх дітей)))) Саме того дня в таборі дітей зустрічали чудові аніматори, тоді їх називали «вожаті», але медсестра не змогла приїхати. Як ми всі розуміємо, там де більше не одного десятка дітей, обов’язково має бути медичний працівник. І тут вияснюяться, що тьотя Аня готова взяти на себе ці обов’язки, тим паче вона і є медсестрою. Це літо було початком нової історії, тому що там ми дізналися, що є багато молодіжних спільнот. Саме тоді ми познайомилися з чудовими людьми: о. Михайлом Соляником з родиною, о. Іваном Кормошем, о.Василем Кузьмою, о. Михайлом Микуланинцем і багатьма іншими. Це люди які осяяли наше літо 2007, і є хорошими друзями до тепер) Повернувшись з літнього табору, ми знову почали збиратися, але цього нам було мало. Ми зрозуміли, що хочемо стати частиною великої сім’ї молодіжних християнський спільнот МГКЄ.

 

І ось прийшла осінь молодь почала втілювати свій план, розуміючи ,що самі без дорослого керівника ми не впораємося, ми обрали керівника- тьотю Аню(позитивну жіночку з потужною енергією і постійною усмішкою на обличчі). А також її чоловік дядя Міша , який за 13 років існування організації ні разу не відмовив нам, та інші люди, які допомагали нам , хто чим міг . Наш парох о. Михайло Погоріляк підтримав нашу ідею. Так в жовтні 2007 до нас прийшли дівчата щоб допомогти в затвердженні статуту організації, гімну та назви. Ми навіть не сумнівалися в назві МХО «Гарячі серця», тому що ще таких гарячих та запальни треба було пошукати))))

 

Ось так почалася наша історія , історія радості, подорожей , знайомств. За роки ми приймали участь у всіх КВК, олімпіадах, вертепах, де неодноразово вигравали , або отримували цінний досвід. Найкраща винагорода для нас – це нові знайомства, які переросли в дружбу .Історія першого кохання, яке тепер має не одну чудову дитину, подружні пари , які знайшли один одного у нас в організації.

 

Саме тут ми навчилися бути родиною, разом переживати радісні моменти, допомагати один одному в важкі часи , підтримувати незважаючи ні на що. Нажаль у нас були втрати… Бог забрав до себе прекрасного юнака Іванка ,яки відійшов у вічність. Не пройшло і делька років ,як сонячного квітневого дня ми почули про хворобу прекрасної зірочки нашої організації, дівчини яка була з нами багато років – Танюші. Це дівчина, яка постійно усміхалася і мала чудовий голос. Майже рік ми всі боролися за її життя, це об’єднало всі покоління нашої організації. Хто чим міг допомагав:молитвою, словом, підтримкою, коштами. За волею Божою вона тепер біля Небесного Отця у вічній радості. І ми дякуємо Йому за те що дозволив бути 10 років її друзями.

 

13 років ,здається, не так багато, але для нас це ціла історія . Ми йшли шляхом проб і програшів, шляхом перемог , боротьби зі своєю гординею і перекреслення своїх принципів заради добра спільноти, разом долали негативи підліткового періоду( інколи я не розумію , як т. Аня витримала наші вибрики і «розбиті» серця). Хоча гарячі серця не розбити нікому. Уже підростає 4 покоління молоді , які теж мають гаряче серце для Бога, а перша молодь нашої організації виховує діток і готує до вступу в МХО « Гарячі серця». Тому що саме тут ми мали можливість не бути осміяним за віру в Пресвяту тройцю, а гідно носити ім’я – християнин.

[ngg src="galleries" ids="511" display="basic_thumbnail" thumbnail_crop="0"]