Напередодні початку Конклаву, який розпочнеться 7 травня, нам вдалося поспілкуватися з владикою кардиналом Миколою Бичком. У нашій розмові він поділився думками про духовні та суспільні виклики, які стоять перед Церквою та світом у цей відповідальний період перед обранням нового Папи. Щиро дякуємо владиці Миколі за відкритість і готовність поспілкуватися з нашою єпархією на порозі Конклаву — адже вже завтра кардинали ввійдуть у час молитовного мовчання та повного відокремлення від зовнішнього світу.
- Владико Миколо, як Колегія кардиналів сьогодні оцінює духовний і соціальний стан сучасного світу?
Сьогодні ми всі, як Церква, глибоко усвідомлюємо, що світ переживає непрості часи. Це і війни, і економічна нестабільність, і моральна дезорієнтація. Як кардинали, ми не просто спостерігаємо, але щоденно живемо з цими викликами, бо вони торкаються наших вірних, наших спільнот. Я не можу говорити від імені всієї Колегії кардиналів, але припускаю, що кожен із нас, споглядаючи ці реалії, усвідомлює велику потребу молитви, духовного навернення й конкретної присутности Церкви поруч із людьми.
- З якими найгострішими викликами, на вашу думку, стикатиметься новий Папа Римський у найближчі роки?
У найближчі роки Святішому Отцю, ймовірно, доведеться звертати особливу увагу на виклики, пов’язані з війнами, соціальною нестабільністю, міграцією, а також подальшою секуляризацією суспільства. Усе це впливає не лише на зовнішні обставини, а й на внутрішній стан віруючих. Ці виклики вимагають розважливости, відкритости на провід Святого Духа і глибокого відчуття відповідальности за вселенське служіння.
- Як змінилося Ваше молитовне життя у часі підготовки до Конклаву? Чи має цей період для Вас особливе духовне значення?
Цей період є для мене часом зосередженої молитви — зокрема за Церкву, за кардиналів-виборців, а також за ту особу, яку буде обрано наступним Святішим Отцем. Моє молитовне життя не зазнало формальних змін, але природно зосереджується на потребах Вселенської Церкви в цьому відповідальному етапі. З духовного погляду, цей час є важливим, бо спонукає до внутрішнього налаштування й уваги до того, що Церква переживає сьогодні. Це також можливість зосередитися на тому, що є суттєвим — слуханні Божої волі через молитву та розпізнавання.
- Що для Вас особисто означає участь у виборах Наступника святого Петра? Як Ви живете з усвідомленням відповідальності, що доля Церкви і певною мірою світу залежить і від Вашого голосу?
Усвідомлюю, наскільки це велика відповідальність, і тому постійно прошу всіх молитися за мене та за моїх братів-кардиналів, які обиратимуть наступного Понтифіка.
- Що змінилося у Вашому служінні та внутрішньому житті з моменту призначення Вас кардиналом?
У моєму служінні не відбулося значних змін, адже після проголошення мене кардиналом я й надалі залишаюся єпископом УГКЦ і несу своє служіння для українців в Австралії, Новій Зеландії та Океанії. Як і раніше, стараюся бути близько до людей, молитися з ними, слухати їхнє серце, відповідати на виклики, з якими вони стикаються. А в моєму внутрішньому житті, мабуть, з’явилося глибше усвідомлення відповідальности перед Богом і Церквою. Це новий етап довіри з боку Святішого Отця, але й покликання служити ширше — представляти також нашу Східну Католицьку Церкву у глобальному вимірі.
- Як питання війни в Україні і страждань українського народу звучить у роздумах та діалогах Колегії кардиналів?
Ставлення Колегії кардиналів до війни в Україні ми можемо побачити в публічних висловлюваннях та конкретних діях окремих її членів. Ці прояви свідчать про постійну увагу до ситуації, в якій перебуває український народ. Зокрема, у березні 2025 року кардинал П’єтро Паролін, Державний секретар Святого Престолу, провів телефонну розмову з Президентом України Володимиром Зеленським, під час якої обговорювалися питання миру, звільнення військовополонених. У липні 2024 року він також відвідав Київ і таким чином особисто засвідчив солідарність Святого Престолу з українським народом. Крім того, Ватикан бере активну участь у гуманітарних ініціативах — зокрема, у питанні повернення депортованих українських дітей і сприянні звільненню цивільних заручників. Такі дії є свідченням того, що питання війни в Україні перебуває у фокусі уваги Апостольської Столиці та Колегії кардиналів.
- Чи будете Ви докладати зусиль, аби новообраний Папа якомога швидше здійснив візит до України?
Я робитиму все від мене залежне, щоб сприяти припиненню війни й досягненню справедливого миру.
- На Вашу думку, яким має бути новий Папа? Якого Наступника святого Петра очікує сучасний світ і вірні Католицької Церкви?
Наступний Папа, як і всі його попередники, буде насамперед Наступником святого Петра — того, кому Христос довірив місію керувати Церквою та проповідувати Євангеліє. Ця роль залишається незмінною, навіть тоді, коли світ навколо нас змінюється. Ми живемо в часи, позначені непевністю, поділом і стражданнями. Я вважаю, що в такому контексті Церква продовжує потребувати Святішого Отця, який залишається близьким до Христа, уважним до потреб людей і вкоріненим у молитві. Якими б не були його особисті дари, його найважливішим завданням буде допомагати Церкві залишатися вірною Євангелію, об’єднаною в любові та відкритою на дію Святого Духа.
- Як Ви ставитеся до того, що низка ЗМІ Вас внесло до папабілі?
Думаю, що ЗМІ зазвичай шукають якусь сенсацію і гучні заголовки. Оскільки я є наймолодшим кардиналом Католицької Церкви, то цей факт, мабуть, є досить ексклюзивним і цікавим для ЗМІ.
Щиро дякуємо за можливість поспілкуватися та почути відповіді на деякі болючі, але дуже важливі запитання. Випрошуємо для владики кардинала Миколи та всіх єпископів-кардиналів світло і силу Святого Духа, Який вже завтра надихатиме їх у виборі нового Наступника святого Петра — того, хто поведе нашу Католицьку Церкву крізь виклики воєн, секуляризму та штучного інтелекту.