Кілька слів про Стрітення
Слов'янське слово «стрітення» перекладається на сучасну українську мову як «зустріч». Стрітення - це зустріч людства в особі старця Симеона з Богом – малим Ісусом. І ця зустріч відбулася не десь на вулиці, не вдома, а в храмі.
Сьогоднішнє Євангеліє говорить нам про те, як батьки дитятка Ісуса принесли Його до єрусалимського храму. Принесли Його туди не тільки для того, щоб виконати припис Мойсея, але й також для того, щоб показати всьому світу, що храм є Його домом. Христос прийшов до дому Отця свого, а значить прийшов і до свого дому. І коли йому виповнитися 12 років, він залишиться в цьому домі й скаже до своїх батьків, котрі шукають його: «Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?» (Лк.2,49).
Ціле життя віруючого християнина пов'язане з храмом. Після народження через Тайну Хрещення людина, зазвичай у храмі, стає дитям Церкви. Пізніше у Причасті все більше і більше з'єднується з Церквою через Пресвяту Тайну Євхаристії. І якщо через гріх людина втрачає це єднання, вона приступає до Святої Тайни Сповіді, щоб відновити цей союз і примиритися з Богом і Церквою. Коли створюється сім'я, Церква благословить шлюб на новий шлях. Коли наше життя наближатися до свого закінчення, Церква супроводжує нас молитвою на шляху до вічності. І навіть коли ми відійдемо з цього світу, Церква пам'ятає про нас і після нашої смерті, молиться за вічний упокій для нашої душі. Чому так є? Тому що Церква є для нас нашим домом.
Христос своєю присутністю у храмі дає нам чудовий урок життя - показує нам, де знаходиться наше місце і звідки можна йти самими певним шляхом до неба. Церква це не тільки споруда, де можна спілкуватися з Богом, а й місце, де можна з'єднатися з ним у Євхаристії. Саме через Церкву Господь захотів давати своїм людям спасіння.
Сьогоднішнє Євангеліє говорить нам не тільки про те, як Марія і Йосиф принесли маленького Ісуса до храму, а й оповідає нам про причини цієї події. Тобто Марія приносить Ісуса, щоб пожертвувати Його Небесному Отцю. І цим жестом Ісус дає нам сьогодні і другий урок - вчить нас про те, що жертва - це шлях який веде до освячення.
Жертва - це слово, яке сучасна людина дуже швидко викинула зі свого словника. Іноді ми не розуміємо сенсу жертви і не вміємо її робити, і навіть, можливо, хочемо, щоб її взагалі не було. Але тільки справжня любов тісно пов'язана з жертвою і живиться саме нею, вміє жертвувати і вміє приймати жертву. Для мами ніяка жертва не видаватиметься занадто великою заради її дитини. Подружня любов завжди супроводжуватиметься жертвою заради другої половини. І неможливо знайти справжнє кохання, яке було б відділене від жертви, тому що любов це не гоніння за приємними відчуттями і почуттями, але мірка і показник любові. Любов доводиться жертвою.
Змістом і основою християнської релігії є любов. І жертва займає у ній центральне місце. Тому, коли хтось віддаляється від Ісуса, це, як правило, через нехтування жертвою. Егоїзм ненавидить жертву. Тому що мета егоїзму полягає у тому, щоб замкнутися у собі та тільки брати, а не давати.
Якщо жертва приноситься Богові, вона досягає ще глибшого сенсу, тому що цей акт любові не тільки приймається Богом, а ще й освячується, стає святим. Бог не нищить принесену Йому жертву - Він її освячує і вона стає істинним шляхом до святості. Ісуса, як немовлятко, було пожертвувано в Храмі Бога Отця. Він сам став жертвою, щоб дати нам прикладу, тому і наше життя має стати жертвою приємною Богу.
Сьогодні в це свято Стрітення свята Церква святкує також і день богопосвяченого життя, а ще це свято є Всесвітнім днем молитви за святість священиків, монахів і членів мирянських рухів. І це не випадково робиться саме в це свято, адже впродовж багато століть, як і сьогодні, люди котрі присвятилися Богові, приносять своє ціле життя у храмі як жертву приємну Богові, на службу Господу і ближньому, свідчать про Христа словом, повсякденним життям і вірністю даним обітницям. Вони не розраховують на себе, але на благодать Божу, тому жертва їхнього життя стає великим свідченням того, що Бог завжди допомагає тим, хто жертвує заради Нього всім. Отож будь ласка, помоліться сьогодні за богопосвячених осіб усього світу, щоб Господь укріпив їх у служінні, а також за нові покликання до богопосвяченого життя. Амінь.
о. Теодор Мацапула (ВС)