Папа на День миру: діалог між поколіннями, освіта та праця – шлях побудови миру

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан «Діалог між поколіннями, освіта та праця – засоби для будування тривкого миру» – такою є тема Послання Папи Франциска на 55-й Всесвітній день миру, що відзначатиметься у перший день 2022 року. Представлення документа у Ватиканському прес-центрі відбулося у вівторок, 21 грудня 2021 року.

Всі можемо співпрацювати в будуванні мирного світу

У світлі слів пророка Ісаї «Які ж гарні на горах ноги його, хто несе добру новину, хто звістує мир», Папа Франциск зауважив, що очікування «посланця миру» означає надію на відродження, і, на жаль, дорога миру, який святий Папа Павло VI називав «новим іменем цілісного розвитку», досі залишається далекою від «реального життя багатьох людей». «Незважаючи на численні зусилля, спрямовані на конструктивний діалог між народами, посилюється оглушливий гуркіт війн і конфліктів, в той час як поширюються хвороби пандемічних масштабів, погіршуються наслідки кліматичних змін та знищення довкілля, посилюється трагедія голоду та спраги, надалі панує економічна модель, що ґрунтується більше на індивідуалізмові, ніж на суспільному взаємоподілові», – пише Глава Католицької Церкви, нагадуючи про те, що в кожній епосі мир є, водночас, «даром з висоти і плодом спільних зусиль». За словами Святішого Отця, «всі можуть співпрацювати у будуванні більш мирного світу», починаючи від власного серця та взаємин у сім’ї, закінчуючи стосунками між державами. Тому він пропонує «три дороги для будування тривкого миру», якими є «діалог між поколіннями як основа для здійснення спільних проектів», «освіта як фактор свободи, відповідальності й розвитку» та «праця задля повного здійснення людської гідності».

Діалог задля будування миру

Покликаючись на енцикліку «Fratelli tutti», Папа нагадує, що у світі, досі випробовуваному пандемією, дехто старається втекти від дійсності, шукаючи притулку в «приватних світах», а інші вдаються до «нищівного насильства». Однак, окрім «егоїстичної байдужості та насильницького протесту» існує інша дорога, якою є діалог, «діалог між поколіннями». Кожен щирий діалог, хоч і не позбавлений «справедливої та позитивної діалектики», завжди вимагає довіри між співрозмовниками. Водночас, пандемія підсилила в усіх почуття самотності й зосередження на собі. «Поряд із самотністю літніх людей, в молоді панує почуття безсилля, а також відсутнє спільне бачення майбутнього», – пише Святіший Отець, додаючи, що хоч ця криза є болючою, в ній також можуть проявитися найкращі сторони людей. І в той час, як технологічний і економічний розвиток часто розділяв покоління, «сучасні кризи виявляють нагальність їхнього союзу», оскільки молодь потребує «досвіду життя, мудрості й духовності літніх людей», а похилі віком потребують «підтримки, близькості, креативності й динамізму молоді». «Великі соціальні виклики та процеси миробудування не можуть обійтися без діалогу між хранителями пам’яті – людьми похилого віку – та тими, хто продовжує історію – молоддю; і вони не можуть обійтися без готовності кожного з них поступитися місцем для іншого, не претендуючи зайняти всю сцену, не переслідуючи свої короткострокові інтереси, ніби не існує ні минулого, ні майбутнього», – зазначає Святіший Отець, додаючи, що коли серед труднощів зуміємо вести цей діалог між поколіннями, то зможемо «добре вкоренитися в теперішньому, і з цієї позиції розглядати минуле та майбутнє».

Освіта та виховання як рушійна сила миру

Переходячи до наступного аспекту, Глава Католицької Церкви вказує на те, що протягом останніх років на світовому рівні зменшилися бюджети, що виділяються на освіту та виховання, часто сприймаючи це як видатки, а не як інвестиції. Однак, вони є «першочерговими рушіями цілісного людського розвитку, вчиняючи особу більш вільною та відповідальною та є незамінними для захисту та підтримки миру». Й у той час, як освіта та виховання є «підвалинами згуртованого цивілізованого суспільства, спроможного породжувати надію, багатство та поступ», у наш час зростають воєнні видатки, «перевищивши рівень, зафіксований наприкінці “холодної війни”». У цьому контексті Папа вважає «слушним і нагальним» опрацювання такої економічної політики, що передбачатиме зміну стосунків між інвестиціями в освіту та видатками на озброєння. Зрештою, рух у напрямку «реального процесу міжнародного роззброєння» не може не принести велику користь для розвитку народів і націй, вивільняючи ресурси для охорони здоров’я, освіти, інфраструктурних проектів та дбання про довкілля. Водночас, Святіший Отець висловлює сподівання на те, що інвестиції в освіту супроводжуватимуть зусилля «на підтримку культури піклування». «Інвестувати в освіту та виховання молодих поколінь – це магістральна дорога, яка через особливе приготування, веде до корисного зайняття відповідного місця у світі праці», – додає він, переходячи до наступного пункту.

Підтримка та забезпечення працевлаштування будує мир

Папа переконаний, що «працевлаштування є незамінним фактором будування та збереження миру». Праця є не тільки вираженням себе та власних обдарувань, але також співпрацею з іншими, оскільки «завжди працюється з кимось або для когось». В цій перспективі праця – це місце, «де вчимося робити свій внесок у світ, придатніший для життя та прекрасніший». «Пандемія Covid-19 загострила ситуацію в світі праці, що вже долав численні виклики», – пише Святіший Отець, вказуючи на банкрутство чималої кількості підприємств і виробництв, погіршення становища тимчасово найнятих працівників, негативні наслідки дистанційного навчання. Особливо нищівними наслідки кризи стали для зайнятих у неформальній економіці, що часто охоплює працівників-мігрантів, чимало з яких не мать належного визнання, позбавлені соціального забезпечення, яке їх захищає. В багатьох країнах зростає насильство та організована злочинність, «придушуючи свободу, отруюючи економіку та стаючи на заваді розвиткові спільного добра». «Відповідь на цю ситуацію не може не відбуватися через розширення можливостей для гідного працевлаштування. Праця, в дійсності, є основою, на якій будується справедливість і солідарність в кожній спільноті», – наголошує Папа, й цитуючи енцикліку «Laudato si’», підкреслює, що «ми не повинні старатися дедалі більше замінювати людську працю технологічним поступом», бо в цьому випадку «людство знищуватиме себе самого». Адже праця є «частиною сенсу життя на цій землі, дорогою зрілості, людського розвитку та самореалізації». «Сьогодні як ніколи раніше є нагальним сприяти в усьому світі гідним умовам праці, спрямованим на спільне добро та збереження створіння. Потрібно забезпечувати та підтримувати свободу підприємницької ініціативи й, водночас, посилювати оновлену соціальну відповідальність, аби прибуток не був єдиним керівним критерієм», – зазначає Святіший Отець, підкреслюючи важливу роль політики в тому, щоби підтримувати справедливу рівновагу між економічною свободою та соціальною справедливістю.

Вдячність, підбадьорення та побажання

Підсумовуючи, Глава Католицької Церкви ще раз складає свою вдячність всім тим, які великодушно та відповідально посвячуються тому, щоби гарантувати освіту, безпеку та захист прав, щоби надавати медичну допомогу, полегшувати зустріч між хворими та родичами, щоб гарантувати економічну підтримку злиденним і тим, які втратили працю. Він також запевняє згадку в молитві про всі жертви пандемії та про їхні родини. «Правителів і тих, на кому лежить політична та соціальна відповідальність, пастирів і провідників церковних спільнот, як також всіх людей доброї волі закликаю, щоб ми разом прямували цими трьома дорогами: діалог між поколіннями, освіта та працевлаштування. Відважно та креативно. І щоби дедалі більше зростала кількість тих, які без галасу, смиренно та наполегливо день за днем стають ремісниками миру», – бажає на завершення Папа.