Преосвященний владика Теодор зустрівся з найстаршою монахинею нашої Єпархії.

6 серпня Преосвященний владика Теодор в часі пасторальної поїздки зустрівся з найстаршою монахинею нашої Єпархії.

Знайомтесь. Це с. Ольга Ладжун, ЧСВВ. Їй всього лиш 105 років 😁 і вона найстарша монахиня у нашій єпархії. Сьогодні мав за велику радість її відвідати і почути від неї спогади про моїх попередників, єпископів, починаючи від Владики Олександра Стойки, яких добре памʼятає.

Так розпочав допис Владика Теодор на свої Facebook сторінці.

Більше про життя сестри Ольги можна дізнатися від біографічної довідки, із сайту отців ЧСВВ, яку підготував о. Лука Буняк.

с. Ольга Марія Ладжун, ЧСВВ (біографічна довідка)

Марія (монаше ім’я с. Ольга), народилася 10 червня 1919 р. у селянській сім’ї Ладжунів у с. Руські Комарівці, Ужгородського району на Закарпатті. Батько Марії загинув під час першої Світової війни, залишивши молодою вдову та двоє маленьких дівчаток: Марію та Єлизавету. У 1924 році, п’ятирічну Марійку віддають до ужгородського сиротинця, яким опікувалися сс. Василіянки. Вже від дитинства дитина мала можливість спілкуватися з сестрами та приглядатися до монашого способу життя. Це і сформувало бажання посвятити своє життя для служіння Богові у монашому житті. Живучи у сиротинці Марія вступає до початкової школи, далі навчається 4 роки у так званій горожанській школі.
У 1936 році, шістнадцятилітня Марійка вступає на новіціят сс. Василіянок у м. Ужгороді, яким керували сестри з Станіславова (тепер Івано-Франківськ). Цього ж року отримує монаші облечини та нове монаше ім’я Ольга. Після трьохрічного новіціяту, 1938 р. складає тимчасові обіти у ЧСВВ. Також, у цей час, вчиться в Учительській семінарії у м. Ужгороді, де отримує диплом вчителя початкових класів. Вчителює у м. Великому Бичкові.
Будучи у монастирі, в 1941 році, с. Ольга іде на навчання до Угорщини, де вступає в Сигетський університет на біологічний факультет. Через два роки с. Ольга повертається до Ужгорода.

28 серпня 1944 року в Ужгородському монастирі сс. Василіянок, під звуки гармат складає свої довічні обіти Богові.
Після закриття монастиря у 1945 р. с. Ольга, як і багато її співсестер, змушені покинути монастир та шукати праці та дах над головою, адже їх діяльність як монахинь у радянській державі була заборонена.
З 1946 по 1949 рік працює бухгалтером у різних державних організаціях. У 1950 році починає працювати за фахом у початковій школі у с. Середнє на Ужгородщині, де вчителює неповних 20 років.

Упродовж усіх цих років с. Ольга перебуває під пильним оком енкаведистів, проте і надалі залишалася монахинею та зберігає вірність своїм монашим обітам. Відвідування недільної Літургії у римо-католицькій церкві та спілкування з іншими сестрами по Чину у часи заборони вимагали від с. Ольги великої пильності.
Лише у 1996 році с. Ольга повернулася до спільнотового монашого життя у Мукачівському монастирі сс. Василіянок.
У 2008 році с. Ольгу було переведено на служіння до Хустського монастиря с.. Василінок, де вона живе і сьогодні.

Пригадуємо що цього річ сестра Ольга відзначила 105-річний ювілей.