Слово Архієрея на Першу п’ятницю місяця лютий

Дорогі отці, дорогі вірники! Головне намірення кожної п’ятниці є перепрошувати Господа за гріхи всіх людей, особливо за тих що ранять Його любов, бо Його Найсвятіше Серце є знаком Його великої любові, Його безмежної любові до кожної людини, і навіть до найбільшого грішника. І як то у нас вже є звичай, Першої п’ятниці ми завжди стараємося приєднатися до апостольської молитви, до апостольського намірення Святішого Отця. У цьому місяці лютому Святіший Отець просить всіх нас молитися до Господа за богопосвячених жінок. То значить що маємо молитися за тих наших сестричок монашок які живуть між нами. Богу дякувати маємо їх і в Ужгороді, і в Мукачеві, і в Перечині, і в Хусті, і маємо їх навіть у далекому Дубовому на Тячівщині, і навіть у такому віддаленому селі Усть Чорна, яке дуже віддалене від Ужгорода. І там у нас дві чудові сестрички які піклуються старшими у будинку пристарілих. Тому покликання сестри монахині дуже важливе. Папа Франциск  просить нас молитися за сестричок. Він сам згадує що на дорозі його віри, на дорозі його християнства, стояла його бабуся яка вчила його молитися, яка теж запалила у його серці подібну любов до Господа через приклад святого Франциска. Знаємо що Франциск був мужем великої молитви, муж який годинами стояв на колінах і благав Господа за грішних людей, бо і сам був грішником. І потім Папа згадує, що спочатку його вела його бабуся дорогою віри а потім коли він став підростати, то його вела сестричка яка вчила його катехизму, і він каже що приклад і слова тієї сестрички монахині він несе через ціле своє життя. Навіть то що він став священником, що він став єпископом, що сьогодні він є Петром наших часів, є Римським Архиєреєм він завдячує теж прикладу і словам простої сестри монахині. Чому так є? Тому що ми називаємо наших сестричок монашок преподобні матері, кожна з них має особливе материнство. Вони не народжують дітей у такий спосіб як народжує кожна мама. Але вони є матерями у сенсі духовному, бо народжують дітей Христових через приклад того посвяченого життя, а особливо через великий приклад закоханості в Ісуса Христа. Вони вибирають за свого нареченого того найбільшого жениха Ісуса Христа. І тому ми маємо дуже цінувати дар наших сестричок монахинь. Пам’ятаємо ще недавно тут у соборі ми мали теж велику ісповідницю віри нашої, сестричку Теофілу Манайло. Яка була біля владики Теодора Ромжі разом із іншими сестрами василіанками. Яка опікувалася хворими, а потім в часи радянського союзу пережила теж переслідування, перенесла нелегку долю таборів ГУЛАГ. Повернулася додому і далі служила Господу. І Господь дав їй ласку побачити воскресіння нашої Церкви. І тут в кафедральному соборі вона була та що готувала діточок до першого причастя, до першої урочистої сповіді. Маємо завжди нести в серці той великий приклад їхнього служіння. Мали теж прекрасних сестричок на вулиці Цигольнянській, які навіть у час радянського союзу вели монаше життя. Працювали на різних роботах: на заводах, на фабриках, але своє монаше покликання вони зберегли аж до того часу 1989 року, коли наша Церква воскресла із підпілля. І маємо багато прикладів як наші сестрички посвячуються, маємо сестричок у Королеві які займаються діточками сиротами. Маємо сестричок служебниць у Виноградові, тут в Ужгороді. Маємо сестер василіанок тут які продовжують той приклад сестри Теофіли. Наприкінці цього року ми згадували сторіччя як сестри василіанки прийшли до нас, до Мукачівської Єпархії до міста Ужгорода, і так почалося їхнє служіння тут у нас. Тому я вас дуже прошу підтримувати цей місяць своєю молитвою за наших сестер монашок, наших сестричок які займаються різним служінням також катехизацією,  до цього нас заохочує Святіший Отець. І теж хочу всіх вас запросити 10-го числа, ми будемо мати зустріч монашества нашої єпархії і  тут у кафедральному соборі на 10-ту годину буде Служба  Божа з нашими сестрами, із нашими братами монахами. Так що будь ласка приходьте всі їх підтримати. Знаємо що на свято стрітення ми всі в особливий спосіб молимося за них, але Святіший Отець просить нас весь цей місяць присвятити нашу молитву за наших сестричок монахинь, які проводять те прекрасне служіння, але також молитися за те, щоби Господь Бог давав їм нові покликання. Щоби з наших сімей теж народжувалися ті нові покликання, молоді дівчатка які будуть приклад своєї віри нести у світ нашим дітям і нашій молоді, бо ми цього дуже потребуємо. Тому благаємо Господа за всіх хворих теж, бо маємо багато хворих тепер на COVID. Благаємо Господа за наших лікарів, які невтомно трудяться рятуючи життя. Нехай Господь всім нам помагає, тримає над нами свою батьківську руку, а Ісусове серце, яке пломеніє любов’ю до кожного з нас, нехай веде нас тією дорогою святості, Амінь. Слава Ісусу Христу!