Священники МГКЄ з молитвою і вдячністю серед наших захисників
«Ми тут, а вони там…»
Ці кілька слів, сказані буденно й, можливо, навіть несвідомо, іноді можуть звучати як межа. Межа, яка віддаляє тих, хто на мирній землі, від тих, хто на передовій. Межа між «тут» і «там». Але ця відстань не повинна стати роз’єднанням. Вона має бути викликом для нашої пам’яті та совісті.
Бо долати відстань можна лише одним шляхом — через думку, вдячність і турботу. Це ті нитки, які з’єднують серця і не дозволяють звикнути до того, що хтось живе у тиші, а хтось — під звуками вибухів.
Нещодавно ми мали кілька днів щирих і теплих зустрічей із нашими захисниками. У ці миті війна ніби відступає на крок назад, поступаючись місцем простій людяності: поглядам, розмовам, спогадам, вдячним обіймам. І саме в таких зустрічах народжується сила — і для тих, хто на фронті, і для тих, хто в тилу.
Це стало можливим завдяки людям, які вміють пам’ятати. Тим, хто не дозволяє собі жити лише власними турботами, а вміє дбати про інших. Бо справжня свобода та мир народжуються не лише з жертовності тих, хто віддає своє життя за Батьківщину, а й з вдячності тих, хто цю жертву вміє прийняти серцем.
Особлива подяка нашим швейцарським друзям із організації Engagiert mit Herz, які разом із нами вірять, що вдячність і милосердя здатні змінювати світ. Їхня підтримка — це не лише матеріальна допомога, це знак справжньої європейської солідарності та братерства сердець.
Вміти бути вдячним — означає залишатися людьми. Це значить не допустити байдужості, яка часто буває страшнішою за будь-яку відстань. Бо байдужість розділяє сильніше, ніж кілометри.
Ми маємо пам’ятати: «тут» і «там» — це лише слова. Але в наших руках зробити так, щоб вони звучали не як поділ, а як єдність. Єдність, яка тримає країну й не дозволяє зламати її дух.
/