10 Лип 2024

ПІДГОТОВКА ДО ХІРОТОНІЇ 25 / 30

САККОС 

Са́ккос (від грец. σάκκος (саккос) - мішок, веретище, одяг із грубої матерії) - богослужбове вбрання архієрея; довгий, просторий одяг із широкими рукавами, схожий на стихар, але більш товстої матерії та більш прикрашеної.

До XI-XII століття верхнім одягом єпископів, як і священників був фелон, поверх якого одягався святительський омофор. Однак, із того часу візантійські імператори почали нагороджувати патріархів предметами царського вжитку, серед яких був і саккос. З великої поваги до такого одягу, сам патріарх спочатку одягався в нього лише три рази в році: на Великдень, П’ятидесятницю та Різдво. Але вже з ХІV-XV століття вживання саккосів переходить до патріархів і митрополитів інших церков.

Символічно два боки саккосу нагадують нам два Завіти: Старий та Новий, а також, подвійний рід служіння єпископа – Богу та людям. Повне облачення архієрея налічує сім предметів, що відповідає семи Таїнствам: стихар, епитрахиль, поручі, пояс, палицю, омофор і саккос. Саккоси шиють із парчі та прикрашають зображеннями хрестів. Давньою традицією є прикрашати саккоси не гудзиками, а дзвіночками – так прикрашали свій одяг первосвященники Старого Завіту. Дзвінці, що підвішуються до саккоса, означають благовістя Слова Божого, що виходить з уст єпископа. На саккосі є 33 фібули-ґудзики (по 16 на боках і одна біля вирізу для голови), які нагадують про число років, прожитих Христом на Землі.

Отже, саккос нагадує «червону ризу», в яку був зодягнений Христос (Ів. 19,2-5). Коли Єпископ одягається в саккос то він згадує приниження та смирення Ісуса Христа. Алегоричні пояснення одягу повинні були унаочнювати жертву літургії. Частини одягу нагадують нам певні моменти Христового страждання і наочно показують в особі священнослужителя терплячого Спасителя.