Слово дня

«І той, кинувши все, встав і пішов за Ним». Інколи можна почути, що людина іде за Ісусом, відповідає на Його покликання, але не чується вповні щасливою. Яка причина? Мені видається, що цей короткий вірш в Лк 5:28 дає чудову пораду, як бути щасливим учнем Ісуса. Увесь вірш складається з трьох важливих акцентів, і для того, щоб вони були ефективними, треба виконати усі три: не можна вибратитой чи той, який більше до вподоби.
Кинувши все. У Нагірній проповіді Ісус каже: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити і мамоні». Кинути все – це поставити на Ісуса все, зробити Його головним пріоритетом нашого життя, проголосити Його Господом нашого минулого, теперішнього і майбутнього. Щоби Бог міг діяти в нашому житті, потрібен «добрий контакт». Як сказав одного разу великий євангелізатор Латинської Америки Хосе Прадо Флорес: «Бог не вимагає багато… Він хоче всього!».

Бог стукає в життя кожної людини. Він має чудовий план щастя та реалізації потенціалу кожної особи. Тому для того, щоби стати щасливим,треба прийняти цей план у простоті серця. Прийняти Бога та Його пропозиції, які часто суперечать нашим мріям та уявленням, – це шлях до справжньої свободи та можливість участі у дивовижній пригоді спільної подорожі з Богом до нових перетворень та звершень. Чудеса не відбуваються десь там. Вони можуть бути частиною нашого життя, якщо не змарнуємо нагод, як це зробили ті, які не захотіли відповісти на заклики Йоана Хрестителя та Ісуса…

«Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння». Особливістю проповіді ранньої Церкви було проголошення факту, що Воскреслий Ісус уже царює над світом. Це яскраво відображено саме в євангельських розповідях про Воскресіння. У цих «описах відсутня будь-яка надія на майбутнє, яка завжди згадується в інших новозавітних описах тоді, коли йдеться про Воскресіння; Марко та інші євангелисти бачать подію, яка сталася тут і тепер: Ісус воскрес із мертвих, отже, Він − Месія, істинний Господь усього світу; тому перед нами, Його послідовниками, постає нове завдання – ми маємо стати Його благовісниками, щоб звістити про Його панування усьому світові; Ісус воскрес, тому новий світ уже почався, тому ми всі вже не тільки очікуємо благ від цього нового світу, але й беремо участь у його здійсненні.

о. Роман Северин

Добра Новина полягає в тому, що цей величний Господь не просто привів нас до життя, але коли людина через гріхопадіння відійшла від Нього, Він Сам став людиною і віддав Своє життя, щоб Ти і я могли жити вічно. Щоб мати це життя, треба навернутися і визнати, що Ісус є Господом усього мого життя. Здавалося б, це очевидні речі, але, на жаль, у щоденному житті все є трохи інакше – ми самі хочемо бути господарями свого життя. Визнати Ісуса Господом усього свого життя цілим своїм серцем означає розділити життя з Тим, Хто Є, Хто Був і Хто завжди Буде…
Св. Августин сказав: «Якщо Бог буде на першому місці, все інше стане на свої місця». Якщо Ісус є Господом мого теперішнього, минулого та майбутнього, тоді життя вийшло на правильну траєкторію…

«Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала Його слова». Коли Господь є поруч, Марія приймає найкраще рішення – слухає Його слова. Може бути так, що інколи, навіть задля Божих справ, ми звертаємо увагу на багато другорядних речей, які заполонюють нас, і, зрештою, опускаємо найважливіше. Проте цей євангельський текст не є закликом до того, щоб увесь свій час витрачати на молитву або читання Божого Слова, занедбувати родинні обов’язки чи обов’язки свого стану.
Натомість цим уривком Лука хоче підказати нам, що є речі, які мають бути пріоритетними, і ми маємо вчитися організовувати свій час так, щоб у рутині виконання щоденних справ знаходити час на зустріч із Богом та слухання Його Слова.
Боже Слово, живе та діяльне (пор. Євр 4:12), завжди скріплює наші духовні сили, допомагає правильно фокусувати нашу увагу й робить нас здатними ефективніше використовувати час.

о. Роман Северин

«Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні». Навіть якщо ми з природи дуже скромні, нам приємно, коли про нас говорять добре. До цього можна звикнути, і тоді життя, може не завжди усвідомлено, починає нагадувати гонитву за визнанням – намаганням отримати якомога більше лайків.

Апостол Павло в Першому посланні до Солунян пише: «Але як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші» (1 Сол 2:4). Проголошення Євангелія – це служіння Правді, служіння Самому Христові на знак вдячності за Його служіння для нас, за Його повсякчасну вірність та спасіння, дароване ціною власного життя. Це покликання кожної охрещеної особи.

Справжнє християнське життя є свідченням правди – це бути собою в гармонії відповідно до Божого задуму. Сподобатися усім неможливо. Можливо любити людей, служити людям, тобто наслідувати Христа, і це насправді означає бути собою.

о. Роман Северин

  Сьогодні чуємо про дві спільноти навколо Ісуса.

Першу єв. Лука називає «натовп», серед яких є книжники і фарисеї, які в думках нарікають, звинувачують. Друга спільнота названа як «спільнота віруючих»

Це саме можемо зустріти й сьогодні. Можемо зустріти «натовп», а в натовпі завжди знайдуться люди яким все щось не так; церква неправильна, священики не такі, парафіяни не ті, і т.д. І зазвичай такі люди є радше перешкодою, щоб дійти до Ісуса. А можемо зустріти спільноту тих, яких віру можна бачити. Зазвичай, на перший погляд це дивні люди ( розбирати стелю серед проповіді, ну це дивно, погодьтеся) , але це показує що вони не звертають увагу на перешкоди, щоб дійти до Ісуса.

Ісус бачить твої думки, але і бачить твою віру.

До якої спільноти належиш ти?

Духу Святий веди нас на дорозі віри.

О. Михайло Кіш

Бажати собі вбогості, голоду, плачу, ненависті від людей, вигнання з спільноти, це щось проти людських бажань. І взагалі, «Блаженства» проголошені Ісусом йдуть в супереч уявлень про щастя у цьому світі. Бо як подивитися на пропозиції світу(на рекламу щастя) , то почуємо; їж, пий, позичай, отримуй перший, живи на повну для себе.
А пророк Ісая вже показав різницю між Богом і світом:  Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. (Іс.55,8). Тому «Блаженства» лише показують, що Євангеліє –це Слово Боже, а не людське, і справді є дорогою до правдивого щастя. Бо й справді, змогти віддати від себе , те , що є твоє- це справжнє щастя. І ап. Павло це досвідчив і зрозумів:  У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати.»(Дії 20, 35.)
А ти вже досвідчи таке щастя?

Духу Святий, веди нас до щастя.

Уявім собі, що нам потрібно створити якусь компанію, корпорацію , а для цього потрібно команду людей. Яких би ми шукали людей для цього? Напевно , найкращих для місії яку ви ставите.  

Ісус робить так само, але одночасно Ісус який створює церкву не вибирає професійних релігієзнавців, знавців приписів старшин, успішних первосвящеників, він вибирає простих людей із звичайними іменами. Це люди з різними характерами, можливостями, слабкостями. Але вони мають те для чого він їх кличе, як єв. Марко пише «І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю;»Мк. 3,14  Тобто, для того щоб була церква Ісус кличе людину, щоб була біля Нього, і проповідувати.

Твоє ім’я є звичайним як і апостолів , і ти так само покликаний, щоб бути при Ньому й проповідувати на тому місці і в тій ситуації те ти є.

Тому, пам’ятай , що ти запрошений в «команду Ісуса» 

Духу Святий , дай відваги прийняти запрошення. 

о. Михайло Кіш

Часто люди думають, що піст потрібний для Бога. У сьогоднішньому уривку Євангелія бачимо дещо інше. Учні які біля Ісуса не постять.

У біблійній традиції, одна з причин, для чого постять , щоб підготуватися до відносин з Богом. А коли Ісус розповідає притчі про Царство Боже, то як часто чуємо в них про бенкет, а бенкет це щось протилежне постові. 

Згадаймо притчу про блудного сина(Лк. 15,11-32), він постить особливо тоді коли далеко від дому, від Батька, а в присутності Батька він веселиться. 

Але чому ми тоді щось їмо, або не їмо, чи щось робимо , або не робимо? Бо є щось, що нас відволікає від відносин з Богом, або чогось бракує. 

Тому постити це добре, а бути у відносинах з Ісусом це дуже добре. 

Духу Святий, розбудовуй нас у відносинах з Тобою.  

Прокажений –« Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.» (Лк.5,12)

Проказа вважалася покаранням Бога за вчинені гріхи (Втор.28,27.35) 

Прокажений -це  ізгой, позбавлений суспільного життя. Й Ісус на прохання прокаженого, робить дві речі, які ніхто не робить: 1- торкається прокаженого, 2- очищає словом “Хочу, очисться!”

Напевно, найцінніше, найважливіше, тут це те, що  «Ісус хоче» . Чуєш? Хоче! 

Тепер, що робить нас прокаженими ?  Гріх. І як наслідок через гріх позбавляємося спільноти. Перше, спільноти Бога( згадаймо первородний гріх) а відтак і спільноти людей ( згадай сварку у сімї де «его» домінує).  Грубе, гнівливе, образливе, без любові, слово в колективі, сімї, чи іншій формі спільноти, лише знищує єдність, а відтак позбуває нас суспільства, і так з будь яким гріхом. 

Тому; а) як важливо зауважити в собі проказу, яка позбавляє нас спільноти. б) як важливо побачити виявити потребу очищення від цієї прокази. в)як важливо почути -  “Хочу, очисться!”

Духу Святий веди нас до Ісуса.

Чи хотів би ти, щоб у твоєму житті вдбулося чуду ? Хоч воно і відбувається, але, напевно, хотів би більше. Хотів би Ісуса який зцілює конкретно, родича, друга , знайомого, тещу, і т.д.  Адже постійно маємо таку потребу.  І такий Ісус пригодився б  навіть для невіруючих.

І справді Ісус це робить- зцілює.  Але коли він відповідає на бажання людей із сьогоднішнього уривку євангелія, на бажання затримати(привласнити) Його для себе, Ісус відповідає: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” І цікаво , тут нема обіцянки чуда, тобто, зцілень, але є обіцянка більшого – «Добра новина», Його любові, Царства Божого, а воно є між нами,  «Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно; ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами.”»Лк.17,20-21

Духу Святий, види нас до бажання більшого…