Будьмо витривалі у наших проханнях до Бога.

До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.

Еф. 216 зач.; 1, 1-9.

Павло, волею Божою апостол Ісуса Христа, святим, що в Ефесі і вірним у Христі Ісусі: 2. благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
3. Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенням у Христі.
4. Бо в ньому нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові. 5. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за вподобанням своєї волі, 6. на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у своїм возлюбленім Сині. 7. У ньому маємо відкуплення його кров'ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті, 8. яку він вилляв на нас щедро у всій мудрості та розумі. 9. Він, за своїм благоволінням, дав нам пізнати тайну своєї волі.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 30 зач. 7, 24-30.

І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хто про те, але не міг окритися. 25. Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшися про нього, прийшла і впала йому до ніг. 26. Була ж та жінка поганка, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. 27. Він відповів їй:
– Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей і кинути щенятам.
28. Вона ж озвалась і каже йому:
– Так, Господи, але й щенята їдять під столом кришки по дітях.
29. І сказав їй:
– За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки.
30. Вернулася вона до свого дому й найшла, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов.

Будьмо витривалі у наших проханнях до Бога.

Часом Господь наш Ісус Христос, перед тим як зробити якесь чудо, чи оздоровити когось, просить визнання віри тієї особи. Але буває і так, як у сьогоднішньому Євангелії, коли спілкуючись з людиною Господь бачить її віру.
Жінка яка прийшла просити за свою дочку, хоч і не належала до вибраного ізраїльського народу, але щиро вірила, що Ісус може оздоровити її дитину. Не дивлячись на відмову: “не личить бо взяти хліб у дітей і кинути щенятам”, на яку більшість людей образилося б, вона не відступає, а смиренно продовжує просити: “Так, Господи, але й щенята їдять під столом кришки по дітях”. Почувши її відповідь Господь милосердиться над нею.
Чи наша віра є також такою смиренною, а прохання до Господа наполегливими?