"А де твій дім? "
Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 42 зач.; 19, 1-8.
1. В тих днях, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, найшовши там деяких учнів, 2. спитав їх:
– Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?
Ті йому відповіли:
– Ми й не чули, що є Святий Дух.
3. І він спитав:
– Яким хрищенням ви христились?
Ті відповіли:
– Хрищенням Івана.
4. Тоді Павло промовив:
– Іван христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.
5. Почувши це, вони христились в ім'я Господа Ісуса. 6. Як Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити мовами і пророкувати. 7. Було ж їх усього яких дванадцять чоловіків.
8. Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, змагаючися й переконуючи про царство Боже.
Від Івана святого Євангелія читáння.
Йо. 47 зач. 14, 1-11.
Сказав Господь своїм учням:
1. Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в мене віруйте. 2. В домі Отця мого осель багато. Коли б не так, я б сказав вам, бо я йду приготовити вам місце. 3. І коли відійду й приготую вам місце, вернуся й вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. 4. Куди я йду, дорогу знаєте.
5. Каже до нього Тома:
– Господи, не знаємо, куди ти йдеш, і як нам дорогу знати?
6. Ісус йому сказав:
– Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. 7. Якби ви мене знали, і Отця мого знали б. Віднині знаєте його й бачили його.
8. Филип каже йому:
– Господи, покажи нам Отця, і доволі буде нам.
9. Мовить Ісус до нього:
– Стільки часу я з вами, і ти мене не знаєш, Филипе? Хто бачить мене, той бачить Отця. Як же ти говориш: покажи нам Отця? 10. Невже не віруєш, що я в Отці і Отець у мені? Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. 11. Отець, який у мені пробуває, він творить діла. Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте.
"А де твій дім? "
Ісус каже учням:
«Хай не тривожиться серце ваше. Віруйте в Бога, і в Мене віруйте. В домі Отця мого осель багато.»
Ці слова були сказані перед Його стражданнями. Учні боялися — їхній Учитель говорив про смерть, про відхід. І раптом — ці слова надії.
Ісус обіцяє: «Я йду приготувати вам місце.»
Він говорить про дім. Але не дім, збудований руками. А вічний дім — у Божій присутності.
Ми часто живемо так, ніби наш дім — тільки тут: квартира, робота, плани, побут. Але справжній наш дім — не тут.
Ісус — Дорога до цього дому. Він не просто вказує шлях. Він сам є Шлях.
Без Нього — ми блудимо. З Ним — ми йдемо прямо до Отця.
Приклад із життя:
Одна жінка, після втрати сина, впала в глибоку депресію. Вона не могла зрозуміти, чому Бог це допустив. Але одного вечора, гортаючи Євангеліє, вона натрапила на цей уривок:
«Я йду приготувати вам місце...»
І в серці вперше з’явилась тиха думка: можливо, її син уже вдома — в справжньому.
Вона почала молитися. Поступово біль не зник, але з'явився мир.
Бо коли ти знаєш, що Ісус – Дорога, і Він готує тобі місце — життя набуває іншого змісту.
Наука для нас:
Життя — це подорож. А головне питання не в тому, скільки триватиме дорога, а куди вона веде.
Ісус каже:
«Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.»
Тому справжній мир приходить, коли ти не просто знаєш про Бога, а живеш у Ньому, коли віриш, що Ісус — не просто вчитель, а твій Спаситель, і твій Путівник додому.
МОЛИТВА:
Господи Ісусе,
Ти — моя дорога, істина і життя.
Навчи мене не боятись темряви, бо Ти приготував мені дім.
Допоможи мені довіряти Тобі щодня,
і пам’ятати, що справжній спокій — у Тобі.
Нехай моє серце не тривожиться,
а тримається за Твоє слово.
Амінь.
Хто йде за мною – ніколи не спотикнеться!
о. Олександр Манзич