"А що тепер?" — Вознесіння Ісуса"
Діянь святих апостолів читáння.
1. Першу книгу я написав, Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку 2. аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких вибрав. 3. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своїх страстей, являючись їм сорок день і розповідаючи про царство Боже. 4. І коли був разом з ними за столом, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, яку ви від мене чули; 5. бо Іван христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Духом Святим.
6. Отож, зійшовшися, вони питали його:
– Господи, чи цього часу відбудуєш царство Ізраїля?
7. Він відповів їм:
– Не ваша справа знати час і пору, що Отець призначив у своїй владі. 8. Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж по край землі.
9. Сказавши це, коли вони дивились, знявся угору і хмара його взяла з-перед очей у них. 10. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі 11. і сказали:
– Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Цей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як ви його бачили, коли відходив на небо.
12. Тоді вони вернулися в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 114 зач. 24, 36-53.
36. В той час, коли Ісус воскрес із мертвих, став посеред своїх учнів і до них каже:
– Мир вам!
37. Вони, налякані і у великім страсі, думали, що духа бачать. 38. Та він сказав їм:
– Чого стривожились ? Чого сумніви постають у серцях ваших? 39. Гляньте на мої руки й ноги: та це ж я! Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я маю.
40. Сказавши це, він показав їм руки й ноги. 41. А як вони з радощів іще не йняли йому віри й дивувались, він сказав:
– Чи не маєте тут чого їсти?
42. Вони подали йому кусень печеної риби і крижку меду. 43. Він узяв їх і їв перед ними.
44. Потім до них промовив:
– Це слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: треба щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея в пророків та у псалмах.
45. Тоді він відкрив їм розум, щоб розуміли Писання, 46. і до них мовив:
– Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, 47. і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння та відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. 48. Ви – свідки того. 49. Я вам зішлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетесь силою з висоти.
50. Тоді він вивів їх до Витанії і, знявши руки, благословив їх. 51. А як він благословив їх, віддалився від них і став возноситися на небо. 52. Вони ж, поклонившися йому, вернулися з великою радістю в Єрусалим 53. і пробували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.
"А що тепер?" — Вознесіння Ісуса"
Ісус воскрес із мертвих, став посеред учнів і сказав:
«Мир вам!»
А потім, після всіх розмов, після доказів, після настанов, Він… пішов. Вознісся на небо.
А тепер уяви: ти стоїш і дивишся, як Той, Хто був твоїм Учителем, другом, надією — підноситься в небо. І зникає.
Що б ти відчував?
Сум? Розгубленість? Порожнечу?
Але Євангеліє каже, що учні повернулись з великою радістю. Не страх, не відчай — радість. Чому?
Бо Вознесіння — це не кінець. Це початок нової присутності Бога. Він уже не поруч тільки фізично, а всюди, у серці кожного, хто Його любить.
Ісус не залишає нас — Він готує місце, але залишає нам місію:
«Ви — свідки того... Я пошлю вам силу з висоти.»
Приклад з життя:
Маркіян втратив батька в важкий момент. Він не знав, як жити далі. Все втратило сенс. Але одного разу, коли він сидів на лавці біля храму, почув пісню, що звучала зсередини:
"Бог з тобою, навіть коли ти думаєш, що сам."
Того вечора він зайшов у храм і просто помолився:
"Господи, якщо Ти мене не покинув — дай мені Твою силу."
Це було початком його нового життя. Він не став священиком чи місіонером. Але став людиною, яка несла мир іншим — на роботі, в родині, у буденних справах. Він став свідком, як ті учні.
Бо Ісус вознісся, але залишив нам Свого Духа.
Наука для нас:
Вознесіння — це не про «відхід», це про довіру.
Вознесіння Ісуса — це завершення Його земної місії. Ісус прийшов у світ, щоб виконати Божу волю: постраждати, померти за наші гріхи і воскреснути. Але після воскресіння Він ще мав одну важливу мету — дати учням останні настанови і показати, що Його місія завершена, і тепер вони мають продовжити її.
Молитва:
Господи Ісусе, Ти вознісся на небо, але не залишив нас.
Ти дарував нам мир, надію і силу.
Дай мені бути Твоїм свідком — у моєму домі, на роботі, серед друзів.
Допоможи мені не дивитися лише в небо, а діяти тут, на землі, з вірою, що Ти поруч.
Пошли Свого Святого Духа — і через мене прослався у світі.
Амінь.
Я вам дав усе. Тепер — ваша черга. Ви — мої руки, мої уста, моє серце на землі.»
Ти — Його свідок. Твоя доброта, твоя чесність, твоя молитва, твоя віра — це продовження Його присутності.
о. Олександр Манзич