А ЩО ТИ СІЄШ У СВОЄМУ ЖИТТІ?

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 127 зач.; 2, 9 – 3, 8.

9. Браття, чого око не бачило й вухо не чуло,

що на думку людині не спало,

те приготовив Бог тим, що його люблять.

10. Нам же Бог об'явив те Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. 11. Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, який у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. 12. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знати, що нам дароване Богом; 13. про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух: 14. духовні речі духовними словами навчаючи. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і вона не може його зрозуміти, воно бо оцінюється Духом. 15. Духовна ж людина судить усе, але її ніхто не судить.

16. Хто бо пізнав думку Господню,

щоб його навчати?

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 53 зач. 13, 31-36.

31. Сказав Господь притчу оцю:

Царство небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік і посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.

33. Ще іншу притчу оповів їм:

Царство небесне схоже на закваску, яку бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.

34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком:

Уста мої відкрию в притчах,

оповім тайни, сховані від початку світу.

36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. 

А ЩО ТИ СІЄШ У СВОЄМУ ЖИТТІ?

(Мт. 13:31–36)

Сьогодні Ісус говорить знову притчами. Але Його приклади — не просто картинки з сільського життя. Це — духовні закони.

Перше — зерно гірчиці. Воно дуже мале. Його можна легко загубити між пальцями. Але коли потрапляє в землю — росте, і виростає в дерево, де навіть птахи будують гнізда.

Друге — закваска. Її не видно. Вона вся захована в тісті. Але вона перетворює його повністю.

Це — образи Божого Царства.

Щось дуже маленьке. Початок — скромний. Але якщо дати йому час і простір — виросте щось велике. Навіть величне.

Іншими словами, Ісус питає:

А що ти сієш у своєму житті?

— Сієш добру молитву?

— Сієш час для ближнього?

— Сієш правду, коли всі мовчать?

— Сієш довіру, коли легко зневіритися?

Бо все це — маленьке. Але саме воно міняє все.

Один волонтер, Тарас, розповідав, як у 2014-му почав з одного ящика консервів, який привіз на позицію. Хтось сказав: “Це нічого не змінить.” Але він продовжив. І згодом з’явилися друзі, зібралися речі, продукти, кошти. Сьогодні його команда допомагає трьом бригадам. А він каже: “Я просто кинув одне зерно — і Бог дав ріст.”

Тож не чекай великого, щоб почати. Почни — і велике прийде.

Бог завжди починає з малого. Але Він ніколи не зупиняється на малому.

МОЛИТВА:

Господи,

дай мені серце, що не соромиться малого.

Дай мені віру, що не зупиняється на першому кроці.

Дай мені терпіння чекати плоду,

і мудрість плекати Твоє зерно в моєму житті.

Нехай Твоє Царство почнеться в мені —

і проросте в усьому, що я роблю.

Амінь.

«Бог не питає, скільки ти можеш — Він питає, чи готовий ти почати з малого. Бо Царство Боже росте з зерна, Сієш віру — зросте надія. Сієш любов — виросте мир. Але якщо нічого не сієш — нічого і не зросте.»