"А ТИ ГОТОВИЙ ДО ЖЕРТВИ ЗАРАДИ ПЛОДУ? "
Діянь святих апостолів читáння.
19. В тих днях атеняни, взявши Павла, повели в Ареопаг, кажучи:
– Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш? 20. Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому хочемо знати, що б воно могло бути.
21. Всі бо атеняни й захожі чужинці, що жили між ними, не мали часу ні на що інше, як тільки, щоб говорити або слухати чого нового.
22. Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив:
– Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. 23. Проходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святих зображень, я найшов жертівник, на якому написано: «Невідомому богові». Те, отже, чому ви, не відаючи його, покланяєтеся, те я вам звіщаю. 24. Бог, що сотворив світ і все, що в ньому, бувши владикою неба й землі, не живе у рукотворних храмах 25. і не приймає служби з рук людських, немов би він чого потребував, бо то він дає усім життя, дихання і все. 26. Він сотворив з одного ввесь рід людський, щоб жив по всьому лиці землі, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, 27. щоб вони шукали Бога, чи, бува, гейби навпомацьки не найдуть його, хоч він ні від кого з нас недалеко. 28. У ньому бо живемо, рухаємося й існуємо, як деякі з ваших поетів сказали: «Бо й ми з його роду».
Від Івана святого Євангелія читáння.
Йо. 42 зач. 12, 19-36.
19. В той час зібрали фарисеї раду на Ісуса, і говорили:
– Бачите, що нічого не вдієте, бо ввесь світ іде за ним.
20. Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. 21. Вони приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і стали його просити, кажучи:
– Пане, хочемо побачити Ісуса.
22. Приходить Филип і говорить Андрієві, а Андрій з Филипом знову приходять і кажуть Ісусові. 23. Ісус відповів їм:
– Прийшла година, щоб прославився Син чоловічий. 24. Істинно, істинно кажу вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не вмре, лишиться саме-одне; коли ж умре, багато плоду приносить. 25. Хто любить життя своє, той його погубить; хто ненавидить життя своє на цьому світі, той його збереже на життя вічне. 26. Хто мені служить, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Хто мені служитиме, того шануватиме Отець. 27. Тепер стривожилась душа моя, і що мені казати: Отче, спаси мене, від цієї години? Таж тому я й прийшов – на цю годину! 28. Отче, прослав ім'я своє!
І злинув голос із неба:
– І прославив, і знову прославлю!
29. Народ, що стояв там і чув те, говорив:
– То був грім.
Інші ж казали:
– Ангел промовив до нього!
30. Ісус у відповідь сказав:
– Не ради мене ізлинув той голос, але ради вас. 31. Тепер цьому світові суд; тепер буде вигнаний геть князь цього світу. 32. І я, коли буду піднесений з землі, притягну всіх до себе.
33. Це він казав, щоб зазначити, якою смертю мав умерти. 34. Народ озвався до нього:
– Ми чули в законі, що Христос пробуватиме повіки. Як, отже, ти кажеш, що Син чоловічий має бути піднесений? Хто він – той Син чоловічий? 35. Ісус відповів їм:
– Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не обгорнула вас темрява. Хто ходить у темряві, не знає, куди йде. 36. Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб стати синами світла.
Сказавши це, Ісус відійшов і скрився від них.
"А ТИ ГОТОВИЙ ДО ЖЕРТВИ ЗАРАДИ ПЛОДУ? "
(Євангеліє від Івана 12:19–36)
Цей уривок ми бачимо момент, коли Ісус, перед Своїм хресним шляхом, робить глибоку заяву про Своє призначення. Він говорить про те, як важливо бути готовим пожертвувати своїм життям для того, щоб принести плід. І це питання не лише для Нього, але й для нас. Фарисеї намагаються знайти спосіб зупинити Ісуса, тому що вони бачать, як все більше людей починають слідувати за Ним: «…весь світ іде за ним.»
Але Ісус не хвилюється через те, що вони хочуть Його зупинити. Він розуміє, що тепер — «прийшла година», і це момент, коли Його жертва принесе сповнення Божого плану. І ось ключові слова, які можуть змінити наше уявлення про життя і смерть:
«Істинно, істинно кажу вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не вмре, лишиться саме-одне; коли ж умре, багато плоду приносить.»
Це, вірно, глибока метафора. Ісус каже, що Його смерть — це не кінець, а початок нового життя для багатьох. І так само, як зерно, що помирає, щоб принести плід, ми повинні бути готові жертвувати чимось для того, щоб отримати більший плід.
А ти готовий до такої жертви? Ісус запитує нас не тільки про наше ставлення до Його жертви, а й про нашу готовність жертвувати заради інших. Чи готові ми бути тим зерном, яке падає в землю і вмирає, щоб з нього виріс новий плід?
Це питання, яке ставить перед нами цей уривок. Ісус не закликає до фізичної смерті. Він запитує, чи готові ми відмовитись від егоїзму, від своїх власних бажань, щоб принести плоди для Божого Царства.
Ми, як Христові послідовники, повинні розуміти, що Його шлях — це жертва, яка має результат. Той, хто не готовий до жертви, не може бути частиною Божої справи. Тільки той, хто віддає своє життя, знаходить його. Ісус запевняє нас:
«Хто любить життя своє, той його погубить; хто ненавидить життя своє на цьому світі, той його збереже на життя вічне.»
Ти, напевно, чув історію про одного священика, який пожертвував своєю кар'єрою і багатством, щоб служити бідним і нужденним у своєму місті. Спочатку всі сміялися з нього, бо він залишив все, чого більшість людей прагне. Але з часом він став живим прикладом того, як через жертву можна змінити життя тисяч людей. Його служіння стало плідним, і сьогодні його історія надихає інших робити великі справи заради інших.
Що ти готовий віддати? Чи готовий ти стати тим зерном, яке падає в землю, щоб з нього вийшло щось більше — більше спасених душ, більше добра у світі? Ісус не шукає нашої величі, Він шукає наших сердець, готових до служіння.
МОЛИТВА:
Господи Ісусе,
Ти був зерном, яке впало в землю і принесло плід для нас.
Дякую Тобі за Твою жертву.
Навчи мене не боятись втрат, бо знаю, що через жертву приходить плід.
Допоможи мені віддати своє життя на служіння Тобі і людям.
Нехай моя віра буде світлом для інших.
Амінь.
Як ти думаєш? Чи готовий ти бути зерном, яке приносить плід для Божого Царства?
о. Олександр Манзич