А ТИ ГОТОВИЙ ПРИЙНЯТИ ІСТИНУ?
До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 110 зач.; 12, 6-14.
6. Браття, маємо, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; 7. хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8. хто напоумлення нехай напоумляє. Хто дає – у простоті; хто головує – дбайливо; хто милосердиться – з радістю.
9. Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, приставайте до добра. 10. Любіть один одного братньою любов'ю. 11. Пошаною один одного випереджайте. В ревності не будьте ліниві, духом горіте, Господеві служіте; 12. веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; 13. святим у потребах помагайте і дбайте про гостинність.
14. Благословляйте тих, що вас ганять; благословляйте, не проклинайте.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 29 зач. 9, 1-8.
1. В той час, як увійшов Ісус у човен, він переплив і прибув у своє місто. 2. І от принесли до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому:
– Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються.
3. Тут деякі з книжників заговорили між собою:
– Він хулить.
4. Ісус, знаючи їхні думки, каже:
– Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5. Що легше сказати: твої гріхи відпущені – чи сказати: встань і ходи! 6. Та щоб ви знали, що син чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – каже розслабленому, – встань, візьми твої ноші і йди до свого дому.
7. Встав той і пішов до свого дому. 8. Народ же, бачивши це, налякався і славив Бога, що дав таку владу людям.
А ТИ ГОТОВИЙ ПРИЙНЯТИ ІСТИНУ?
У першому євангельському уривку ми бачимо зцілення паралізованого чоловіка. Але Ісус починає не з того, що встає його тіло — а з того, що встає його душа:
“Бадьорся, сину, прощаються тобі гріхи.”
Для Ісуса важливіше за фізичне — внутрішнє оздоровлення, справжня свобода.
Бо параліч душі гірший за параліч тіла.
А в другому уривку, з Євангелія від Луки, бачимо Ісуса, який прийшов до свого рідного міста — Назарету. Люди Його слухають. Вони вражені… але не навертаються. Навпаки — вони розлючені правдою, яку Ісус каже їм у вічі.
Чому? Бо Ісус нагадує їм про пророка Іллю, якого Бог посилає не до вибраного народу, а до вдови в Сарепті, тобто до чужинки.
А пророк Єлисей зцілює не ізраїльтянина, а сирійця Неємана.
Це вказує: Божа благодать не обмежена "своїми", вона дана тим, хто має відкрите серце.
І ця правда стає незручною. Люди не хочуть її чути. Вони женуть Ісуса геть. Вони готові вбити Того, Хто прийшов дати їм спасіння.
Так було і з пророком Іллею. Він не був "приємним" пророком.
Його не любили — бо він говорив правду. Бо не мовчав, коли цар Ахав поклонявся Ваалу.
Бо сміливо виступав проти фальші. І тому мусив втікати в пустелю, бо на нього полювала Ізавель.
Але саме Ілля став вогняним пророком — символом вірності, ревності, Божої сили.
Саме він був узятий на небо у вогненній колісниці — як знак того, що той, хто стоїть з Богом, — не програє, навіть якщо весь світ проти нього.
І тепер запитай себе:
Чи я дозволяю Ісусу зцілити мою душу?
Чи я приймаю правду, навіть якщо вона незручна?
Чи я живу вірою, як пророк Ілля — без страху, але з ревністю?
Бо світ сьогодні — той самий.
Люди аплодують Ісусу, коли Він говорить “приємне” — про любов, про надію.
Але щойно Його слово торкає гріха, корисливості, байдужості — Його проганяють.
Не стань таким слухачем.
Бо сьогодні ми або вірні, як Ілля, або розлючені, як натовп у Назареті.
Або оздоровлені душею, як розслаблений — або паралізовані страхом і гордістю.
Молитва:
Господи Ісусе,
Ти приходиш у моє життя не для того, щоб мене погладити,
а щоб оздоровити, пробудити і врятувати.
Дай мені віру, як у розслабленого,
і сміливість, як у пророка Іллі.
Не дозволь мені бути тим, хто слухає — і гнівається,
а зроби мене тим, хто чує — і кається.
Зціли мою душу, і нехай Твоє слово буде моїм дороговказом.
Амінь.
«Істина зцілює, але спершу — ранить твою гордість. Не відвертайся, коли Ісус торкається найболючішого.»
О. Олександр Манзич