"А ТИ ГОТОВИЙ, ЩОБ ЗА ТЕБЕ ХТОСЬ ВІДДАВ ЖИТТЯ? "

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 39 зач.; 17, 1-15.

1. В тих днях Павло й Сила, перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. 2. За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи, 3. виясняючи і доводячи з Писання, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей є Христос, той Ісус, якого я вам звіщаю.

4. І деякі з них дали себе переконати, і пристали до Павла та Сили, і велике число богобоязливих греків, і жінок знатних чимало. 5. Але юдеї, повні злоби, зібрали з майдану якоїсь наволочі, збили докупи натовп і стали підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. 6. І не найшовши їх, новолікли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи:

– Ось вони – ті, що підбурили ввесь світ, прийшли сюди. 7. Ясон прийняв їх до себе. Усі вони повстають проти наказів кесаря, говорячи, що є інший цар – Ісус.

8. Так вони збунтували народ та начальників, які це слухали. 9. Взявши від Ясона й інших заклад, вони їх відпустили.

10. Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, і ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. 11. Ці були шляхетніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом і щодня досліджували Писання, чи воно так. 12. Багато з них увірували, і поважних грецьких жінок і чимало чоловіків. 13. Якже довідались юдеї з Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати та бунтувати народ. 14. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов до моря, Сила ж і Тимотей зостались там. 15. Ті, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і вернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього чимскорше.

Від Івана святого Євангелія читáння.

Йо. 40 зач. 11, 47-57.

47. В той час зібрали фарисеї та первосвященики раду на Ісуса й говорили:

– Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес!

48. Якщо ми лишимо його так, усі увірують у нього і прийдуть римляни, знищать місто наше й народ наш!

49. Один же з них, Каяфа, що був первосвящеником того року, мовив до них:

50. – Ви не розумієте нічого і не знаєте, що ліпше буде вам, коли один чоловік помре за народ, а не ввесь люд загине.

51. Сказав він це не від себе самого, але тому що був первосвящеником того року і пророкував, що Ісус мав умерти за народ; 52. і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одно розсіяних дітей Божих. 53. Від того, отже, дня вони радились між собою, як би його вбити.

54. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед юдеїв, але пішов звідти в околицю біля пустині, у місто., зване Ефраїм, і пробував там з учнями своїми. 55. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з краю прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. 56. Вони шукали Ісуса і, стоячи у храмі, говорили між собою:

– Як вам здається? Чи не прийде він на свято?

57. Первосвященики ж і фарисеї дали були наказ, що коли хто довідається, де він, має донести, щоб його схопити.

"А ТИ ГОТОВИЙ, ЩОБ ЗА ТЕБЕ ХТОСЬ ВІДДАВ ЖИТТЯ? "

(Євангеліє від Івана 11:47–57)

Цей уривок відкриває нам сцену, де релігійна еліта — фарисеї та первосвященики — не просто обговорюють Ісуса. Вони вже шукають спосіб прибрати Його з дороги. Бо Його чудеса, Його сила, Його вплив — небезпечні. Але не для людей. А для їхньої влади.

«Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес! Якщо ми лишимо його так, усі увірують у нього…»

Це слова страху. Але не страху Божого. Це страх втратити контроль, статус, вигоду. Тому Каяфа — первосвященик — каже жорстко й холодно:

«Краще, щоб один чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув.»

Але він навіть не розуміє, наскільки пророчі ці слова. Так, Ісус справді помре. Але не як політична жертва. А як жертва любові — за всіх нас.

«…щоб зібрати в одно розсіяних дітей Божих»

Бог використовує навіть злі наміри людей для Свого плану спасіння. Вони вирішили вбити Ісуса — а Він вирішив віддати Себе, щоби ми жили.

А що це значить для тебе?

Ти можеш бути тим, за кого вже хтось помер.

Ісус добровільно погодився на смерть, знаючи, що це ціна твого спасіння.

Але чи приймаєш ти цю жертву? Чи живеш так, наче хтось уже віддав за тебе життя?

Одна дівчина, Христина, дізналася, що її батько, якого вона майже не знала, загинув, коли рятував поранених у зоні бойових дій. Вона була тоді ще дитиною. Але потім їй розповіли:

«Він міг залишитися живим. Але пішов заради інших. І загинув…»

Це змінило її життя. Вона почала шукати, для чого жити, якщо хтось пожертвував собою заради тебе. І знайшла Христа — Того, Хто зробив те ж саме, тільки для всього світу.

То як ти живеш?

Якщо ти знаєш, що за тебе хтось віддав життя — ти не можеш жити абияк.

Ти не можеш бути байдужим.

Бо Його жертва — це заклик:

«Я помер за тебе. А ти житимеш для Мене?»

МОЛИТВА:

Господи Ісусе,

Ти добровільно пішов на смерть,

щоб зібрати всіх дітей Божих — і мене.

Дай мені жити свідомо Твоєї жертви.

Навчи мене не боятися втрат,

не ховатися в страху, як ті, що Тебе відкинули,

а бути готовим — жити для Тебе.

Амінь.

Хочеш жити по-справжньому? —

Прийми Того, Хто вже помер, щоб ти мав життя.

о. Олександр Манзич