Бог не полишає нас у хаосі наших вчинків

До Филипʼян послання святого апостола Павла читання

Филип’ян 4:4–9

«Радуйтеся завжди в Господі, знову кажу: Радуйтеся! 5. Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! 6. Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. 7. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі. 8. Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, про те думайте! 9. Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені, те чиніте, і Бог миру буде з вами».

Від Йоана святого Євангелія читання

Йоан 12:1-18

«Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. 2. Там, отже, справили Йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з Ним посідали до столу. 3. Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. 4. Каже тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його зрадити: 5. “Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?” 6. Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. 7. Тож Ісус промовив: “Лиши її. На день Мого похорону зберегла вона те миро. 8. Бідних матимете з собою повсякчас, Мене ж матимете не завжди”. 9. Тим часом дізналася сила народу, що Він там, то й посходились – не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого Він з мертвих воскресив. 10. Тоді первосвященники ухвалили і Лазаря вбити, 11. численні бо юдеї залишили їх із-за Нього й увірували в Ісуса. 12. Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13. узяли пальмове гілля й вийшли Йому назустріч з окликами: “Осанна! Благословен Той, Хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський Цар!” 14. І знайшовши осля, Ісус сів на нього, як ото написано: 15. Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій Цар верхи на жереб’яті ослиці. 16. Не збагнули того спершу Його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про Нього й що то з Ним таке вчинено. 17. Але й народ, що був при Ньому, коли то Він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, про те свідчив. 18. Тим то, власне, народ і вийшов Йому назустріч: довідався-бо, що Він учинив те чудо».

Бог не полишає нас у хаосі наших вчинків 

«Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій Цар верхи на жереб’яті ослиці». Ці слова Йоана − пряма цитата з пророцтва Захарії 9:9. Вони дають інакше розуміння особи царя, влади та Бога. Найвищим Царем, Тим, Хто має абсолютну владу, є Бог. Творіння збунтувалося проти Його влади, відкинуло щедру Його пропозицію бути адміністратором у цьому світі. Отримавши життя від Бога, а також усі численні дари, ми, запаморочені хитрощами диявола, вирішили, що хочемо самі встановлювати, що є добро, а що − зло, а також на свій розсуд реалізовувати доручену нам владу над світом. Гріхопадіння зруйнувало усі наші можливості, які ми мали, допоки приймали Божий порядок речей. Та Бог не полишив нас у цьому хаосі. Він не гордий і не ображається, як людина.

Щоб привернути нам царську гідність осіб, створених на образ і подобу Божу (Бут 1:27), Господь умалив Себе (Флп 2:5-11) і, будучи Царем, задля нас став рабом, прийшов послужити Своєму творінню ціною власного життя (пор. Мк 10:45). Він зацарював з вершини Хреста, щоб ми могли уникнути всього, що нас принижує і вбиває. Кульмінація цієї історії почалася з помазання Марією у Витанії та смиренного Господнього входу в Єрусалим, щоб засвідчити збунтованому творінню безмежну Божу любов.