Бог запрошує нас у спільну духовну подорож

З КНИГИ БУТТЯ ЧИТАННЯ

(Буття 27:1-41)

«Як постарівся Ісаак, та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина, та й каже йому: “Сину мій!” Той відповів: “Тут я”. 2. А він каже: “Оце я старий, не знаю дня моєї смерти. 3. Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину, 4. та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з’їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю”. 5. Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька. 6. Тоді Ревека й каже до Якова, сина свого так: “Оце чула я, як твій батько говорив до Ісава, твого брата: 7. “Принеси мені дичини і зготуй для мене смачну страву: нехай я з’їм і благословлю тебе перед Господом, заки ще помру”. 8. Тепер же мій сину послухай мене, що я тобі наказую. 9. Піди-но в отару і принеси мені звідти двоє козенят гарненьких, а я зготую з них смачну страву для твого батька, як він любить. 10. Тоді внесеш її твоєму батькові, щоб він її з’їв і щоб благословив тебе перед своєю смертю”. 11. Але Яків каже до Ревеки, своєї матері: “Таж Ісав, мій брат, мужчина волохатий, а я гладенький. 12. Ану ж мій батько помацає мене, і в його очах я буду як той, що глузує з нього, і так я наведу на себе прокляття, а не благословення”. 13. Тоді каже до нього його мати: “На мені буде твоє прокляття, мій сину! Ти слухай тільки мене та піди і принеси мені (козенят)”. 14. Пішов же він, узяв їх і приніс своїй матері; а вона зготувала смачну страву, як любив його батько. 15. І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина, 16. а кізлячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї. 17. Тоді дала вона в руки Яковові, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала. 18. Він же пішов до свого батька й каже: “Тату мій!” А цей відізвався: “Я тут! Хто ти мій сину?” 19. Тоді Яків каже до свого батька: “Я – Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з’їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене”. 20. А Ісаак каже до свого сина: “Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину!” Той відповів: “Бо Господь, Бог твій, наслав мені”. 21. На це Ісаак до Якова: “Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?” 22. І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: “Голос – голос Якова, руки ж – руки Ісава”. 23. Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його. 24. По тому спитав: “Чи ти справді мій син Ісав?” А цей відповів: “Я!” 25. Той же сказав: “Подай мені, нехай з’їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе”. І подав йому, й він з’їв; приніс йому й вина, й він випив. 26. Тоді каже до нього Ісаак, його батько: “Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!” 27. Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: “Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його. 28. Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком! 29. Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!” 30. Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання. 31. Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: “Хай тато підведуться і з’їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене”. 32. Тоді Ісаак, його батько, спитав: “Хто ти?” Він же відповів: “Я – син твій, твій первісток, Ісав”. 33. Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: “А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, і я з’їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?” 34. Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: “Благослови мене, мене також, мій тату!” 35. А той мовив: “Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення”. 36. Ісав і каже: “Хіба не названо його Яків; він бо два рази вже обійшов мене! Забрав моє первородство, а ось тепер узяв моє благословення?”. 37. На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: “Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити?” 38. Тоді Ісав каже до свого батька: “Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку!” Та й заридав Ісав уголос. 39. Тут батько його, Ісаак, відповів йому, кажучи: “Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба. 40. Ти житимеш з меча твого і будеш на послугах у твого брата. Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо зі свого карку”. 41. Та й зненавидів Ісав Якова за благословення, що ним благословив його батько його, і сказав собі Ісав у серці: “Прийдуть дні плачу по моєму батькові, тоді уб’ю Якова, брата свого”».

З книги Приповідок читання

Приповідки 19:16–25

«Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре. 17. Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і Він йому відплатить за його добродійство. 18. Карай твого сина, покіль є надія, | але б’ючи, не бий його до смерти. 19. Вельми гнівливий прийме кару, | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим. 20. Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку. 21. Багато задумів у серці людини, | але воля Господня – вона встоїться. 22. Плід людини – її милосердя, | убогий ліпший, ніж брехун. 23. Господній острах – життєдайний: | насичений ним у спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає. 24. Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести. 25. Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим, | коли розумного скартати, він набереться знання».

Бог запрошує нас у спільну духовну подорож 

«І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: “Голос – голос Якова, руки ж – руки Ісава”». Біблія цікава тим, що вона розповідає про реальне людське життя та про присутність Бога в ньому. Це історія стосунків Бога і людей, подібних до тебе і до мене. Ми завжди прагнемо ідеалів, шукаємо прикладів у житті, але єдиним Святим (це поняття з євр. קָדוֹשׁ / kadosh, яке ми зазвичай перекладаємо «святий», українською мовою дослівно можна також перекласти «інакший») ідеалом є тільки Бог. Він входить у життя звичайних людей і запрошує їх у спільну духовну подорож. Ця дорога часто тривала і складна, як і життєві стежки більшості людей. Але це завжди дорога нашої формації, нашого духовного росту, навіть тоді, коли вона позначена частими падіннями. Найважливіше у цьому процесі – Божа повсякчасна вірність і наше бажання вставати і рухатися вперед.

Бог Своєю вірністю і терпеливістю спонукає нас до руху, не дозволяє нам опускати рук. Його маленькі знаки у нашому житті, а в житті біблійних патріархів – об’явлення та повторні обітниці, дозволяють нам відчувати Його присутність та нагадують про незмінність нашого життєвого напрямку.

О. Роман Северин