Божа справедливість
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Кор. 154 зач.; 13, 4 - 14, 5. 4.
Браття, любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не
чваниться, не надувається, 5. не бешкетує, не шукає свого, не рветься до
гніву, не задумує зла; 6. не тішиться, коли хто чинить кривду, радіє правдою;
7. все зносить, все вірить, усього надіється, все зносить терпеливо. 8. Любов
ніколи не минає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне, 9. бо
знаємо почасти й почасти пророкуємо. 10. Коли настане досконале, недосконале
зникне. 11. Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував
як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. 12. Тепер ми бачимо, як
у дзеркалі, неясно, тоді ж – лицем до лиця. Тепер я знаю почасти, тоді пізнаю
так, як і я пізнаний. 13. Тим часом остаються: віра, надія, любов – цих троє,
але найбільша з них любов. 1. Понад усе дбайте про любов, жадайте духовних
дарів, особливо дару пророцтва. 2. Хто б говорив мовами, не людям говорить,
але Богові; бо ніхто його не розуміє, він говорить духом таємні речі. 3. Хто ж
пророкує, говорить людям на повчання, попередження і розраду. 4. Хто мовами
говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву. 5. Я бажав
би, щоб ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто
пророкує, ніж той, хто мовами говорить, хіба що він поясняє, щоб Церква мала
повчання.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 80 зач. 20, 1-16.
Сказав Господь притчу оцю: 1. Царство небесне подібне до чоловіка-господаря,
що рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із
робітниками по динарію денно, він послав їх у свій виноградник. 3. А вийшов
коло третьої години, побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. І сказав
їм: – Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. 5. І
ті пішли. Коли він знову вийшов, біля шостої та дев'ятої години, зробив так
само. 6. Вийшовши коло одинадцятої, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: –
Чого тут увесь день стоїте бездільно? 7. Кажуть йому: – Бо ніхто не найняв
нас. І він сказав їм: – Ідіть і ви у виноградник. 8. Коли ж настав вечір,
власник виноградника наказав своєму управителеві: – Поклич робітників і дай їм
заплату, почавши від останніх аж до перших. 9. Ті, що прийшли коло одинадцятої
години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що дістануть
більше. 11. Але й вони взяли по динарію. І взявши, стали ремствувати на
господаря, 12. кажучи: – Ті останні одну годину працювали, і ти зрівняв їх з
нами, що несли тягар і спеку дня. 13. Той, відповідаючи одному з них, сказав:
– Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія ти згодився був зо мною? 14. Бери
своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не вільно
мені робити зо своїм, що захочу? Чи око твоє лукаве тому, що я добрий? 16. Так
то останні будуть перші, а перші – останні.
Божа справедливість
Слухаючи сьогоднішню притчу, можемо зрозуміти на чому побудоване Царство
небесне, і яким є наш Небесний Отець. Проживаючи своє життя, людина схильна
вибудовувати собі систему нагород, яка базується на людській справедливості, і
думає, що ці «правила гри» продовжаться також у вічності. Але людська
справедливість немає нічого спільного з Божою справедливістю. Боже Царство
побудовано на милосерді і любові, яку маємо отримувати як дар. Тому через
сьогоднішню притчу відкриваймо обличчя справжнього Бога, який є Богом Любові,
Справедливості і Милосердя.
о. Станіслав Федак