Де ваша віра?
До Колосян послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: Кол. 251 зач.; 1, 18-23.
18. Браття, Христос є голова тіла, тобто Церкви. Він начало, первородний з мертвих, щоб у всьому мав першенство, 19. бо вгодно було Богові, поселити всю повноту в ньому, 20. щоб через нього примирити з собою все чи то на землі, чи на небесах, встановивши мир кров'ю його хреста. 21. І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, 22. він тепер примирив смертю у своїм смертнім тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою. 23. Тільки ж стійте твердо у вірі, основані та стійкі, не відхиляючись від надії євангелія, яке ви чули, що було проповідуване всьому сотворінню, що під небом, і якого я, Павло, став слугою.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Ряд.: Лк. 37 зач. 8, 22-25.
22. Одного разу увійшов Ісус до човна зо своїми учнями й сказав їм:
– Переплиньмо на той бік озера.
І відплили. 23. Як вони плили, він заснув. Тим часом зірвалась буря з вітром над озером; їх почало заливати, і вони були в небезпеці. 24. Приступивши до нього, вони збудили його й кажуть:
– Наставниче, наставниче, ми гинемо!
Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. 25. Тоді сказав їм:
– Де ваша віра?
Вони, налякані й здивовані, один до одного казали:
– Хто це, що велить вітрам і воді, і вони слухають його?
Від Луки святого Євангелія читáння.
Ап.: Лк. 51 зач. 10, 16-21.
Сказав Господь своїм учням:
16. Хто слухає вас, мене слухає; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.
17. Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи:
– Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени.
18. Він сказав їм:
– Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.
21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив:
– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Де ваша віра?
Правдива віра, так насправді проявляється не тоді коли Ісус приходить та зцілює, або коли звільняє нас, але тоді коли Він ніби спить. Ніби, бо процес нашого виховання завжди триває, навіть коли нам здається що Бог відвернувся від нас чи нас забув. Слова Ісуса про віру мали апостолам пригадати минуле, де Ісус вже неодноразово показував їм що він месія, що він має владу над стихією, хворобами, ба навіть над життям. Любі, коли в наше життя приходить буря, а вона приходить і прийде і що ми тоді робимо? Чи ми, як апостоли втрачаємо мир та починаємо покладатися на себе та на свій часто плачевний досвід, а може здобуваємо віру, та можемо за апостолом Павлом сказати: "Все можу в тому який мене зміцнює".
о. Роман Піцура