Господь відкриває.

До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Сол. 262 зач.; 1, 1-5.

1.Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир.

2.Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо вас у наших молитвах. 

3. Маємо в пам’яті безперестанку вашу діючу віру, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 

4. Знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання, 5. Бо наша євангельська проповідь до вас була не тільки у слові, але і в силі, і в Дусі Святім, та в повнім переконанні. Ви знаєте, як ми поводилися між вами ради вас.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 52 зач. 10, 22-24.

Сказав Господь своїм учням:

22. Все дав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто Син, крім Отця, і хто Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.

23. Потім, звернувшися до учнів, промовив:

24. Щасливі очі, які бачать, що ви бачите. Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

Господь відкриває.

Господь бажає відкривати. Він постійно відкриває для тебе духовні речі, Божественні таїнства. Ці Божественні одкровення можуть бути виключно у духовному аспекті, а можуть бути скритими у твоїх буднях і турботах, за якими ти або бачиш безвихідь, або Софію – Премудрість Божу, яка ствердно заявляє: «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої це не ваші дороги... Бо наскільки небо вище за землю, настільки вище дороги Мої за ваші дороги, а думки мої за ваші думки». (Іс.55, 8-9)

Ісус готовий у великій мірі відкривати нам Отця, але через свою духовну сліпоту ми нездатні бачити. Людина у великому духовному запалі запитує: «Господи, покажи нам Отця». (Ів.14, 8) А у відповідь чуємо глибоку правду про нашу нездатність духовного споглядання: « Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш Пилипе мене». (Ів.14, 9)

Ісусе, ми хочемо бачити те, що ти скрив від сильних світу цього, а відкриваєш немовлятам. (Пор. Мт.11, 25)