Господь як остання надія і розрада в розпачі!
До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
Гал. 201 зач.; 2, 6-10.
6. Браття, щодо тих, що вважать себе бути визначними, якими вони тоді були, мені байдуже, бо Бог не дивиться на обличчя людини, мені ті визначні нічого не додали. 7. Навпаки, побачивши, що проповідь євангелія для необрізаних доручена мені, як Петрові для обрізання, 8. бо той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, 9. і визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Іван, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган, вони ж – до обрізаних; 10. тільки щоб ми про вбогих пам'ятали, що я, власне, і намагався робити.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 20 зач. 5, 22-24; 35 - 6, 1.
22. В той час до Ісуса приходить один із старших синагоги, Яір на ім'я, і, побачивши його, упав йому до ніг 23. і благав його вельми, кажучи:
– Дочка моя при смерті. Прийди, поклади на неї руки, щоб видужала й жила.
24. І він пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
35. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть:
– Дочка твоя померла, чого іще завдаєш клопоту учителеві?
36. Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги:
– Не бійся! Тільки віруй.
37. І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якова. 38. Приходять вони до старшини синагоги в хату, й бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. 39. Увійшов він і каже:
Чого метушитесь і плачете? Дівча не померло, воно спить!
40. І насміхались з нього. Він же, виславши усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, і увійшов туди, де лежало дівча. 41. Взяв він дівча за руку і сказав до нього:
– Таліта кум (що значить у перекладі: дівчино, кажу тобі, встань).
42. І в ту ж мить дівча встало й почало ходити; мало воно дванадцять років. І всі тим здивувалися вельми. 43. Та він велів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, і наказав дати їй їсти.
1. І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, і слідом за ним пішли його учні.
Господь як остання надія і розрада в розпачі!
У сьогоднішньому євангелії ми є свідками як наш Спаситель перетворює плач і відчай на радість і сміх. Батько, який переживає трагедію свого життя, бо смерть є близько до його дочки, прибігає з вірою і надією до Ісуса. Й Ісус відразу відкликається на прохання! А почувши про смерть його доньки, наш Спаситель каже до нього: «Не бійся! Тільки віруй.» Й Ісус рятує дівчину!
НЕ Бійся тільки віруй! Які прості слова, але яку силу мають в собі! І сьогодні Спаситель нас закликає не боятися і тільки вірувати, незважаючи на те, що є багато випробовувань у нашому житті! Просімо Господа, Владику життя, щоб забирав від нас паралізуючий страх, давав нам тверду віру і піднімав нашу душу від лінивства і безнадії до духовної праці і надії до Нього!
о. В'ячеслав Щербанич