Господь завжди підтримає того, хто Йому вірний

З Книги Буття читання

Буття 15,1-15 

Після того, що сталося, було таке слово Господнє до Аврама у видінні: Не бійсь, Авраме; я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика. Аврам же відповів: Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску. Далі сказав Аврам: Ось ти не дав мені потомства і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем. Тож знову слово Господнє було до нього: Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем. І вивів він його надвір і мовив: Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити! І сказав до нього: Таке буде твоє потомство. І повірив (Аврам) Господеві, й він зарахував йому те за праведність. Потім сказав Господь до нього: Я — Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання. Він же відповів: Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду? Тоді сказав Господь до нього: Візьми мені трилітню ялівку і трилітню козу і трилітнього козла і горлицю та голубеня. Появив він йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв. Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх. Коли ж; заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього. І сказав Господь до Аврама: Знай певно, що твої потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами, і гнітитимуть їх чотириста років. Та над народом, в якого вони будуть рабами, я вчиню суд, і вони вийдуть звідтіля з майном великим. Ти ж підеш до твоїх батьків у мирі, й тебе поховають у старості щасливій.

З книги Приповідок читання

Приповідок 15,7-19

Мудрих уста поширюють науку, не так бо — серце безумних. Жертва злих — гидота Господеві; молитва ж праведних йому угодна. Огидна Господеві дорога злого; того ж, що по правді ходить, він любить. Сувора кара тим, хто зо стежки збочує; хто ненавидить напоумлення, той загине. Шеол і Аваддон перед Господом (відкриті); тим більше — серця синів людських. Глузовник не любить тих, що його картають; до мудрих він не піде. Веселе серце звеселяє обличчя; а як журба на серці, то й душа ниє. Розумне серце шукає знання, уста ж безумних живляться дурнотою. Усі дні погані в сумного, веселе ж серце завжди бенкетує. Ліпше трохи в Господньому страсі, аніж великі скарби у тривозі. Ліпше миска капусти, та з любов’ю, ніж віл годований, та з ненавистю. Гаряча людина здіймає сварку, а лагідна втихомирює незгоду. Лінивого дорога немов устелена терням, а стежка праведних гладенька.

Господь завжди підтримає того, хто Йому вірний 

Сьогодні ми дізнаємося про особливу характеристику Авраама – віру. І то не просту та абияку, а надзвичайно сильну, таку міцну і непохитну, що Господь «зарахував йому те за праведність» (Бут.15,6). І якщо хтось думає, що, коли буде вірити в Бога, відразу все буде легко в житті – то помиляється. Часто трапляються різні випробовування. Бог каже до Авраама, що його «потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами і гнітитимуть їх чотириста років» (Бут.15,13). Досить невтішна картина, але Господь обіцяє, що Він вчинить суд і «вони вийдуть звідтіля з майном великим» (Бут.15,14). Тому і нам потрібно вірити і ніколи не зневірятися, бо Господь вірний своїм обіцянкам і Він завжди підтримає того, хто Йому вірний. Не забуваймо, що «Огидна Господеві дорога злого; того ж, що по правді ходить, Він любить» (Прип.15,9). Тому навіть серед випробовувань не потрібно сумувати, а потрібно веселитися у Господі, радіти у вірі на краще майбутнє, адже «Усі дні погані в сумного, веселе ж серце завжди бенкетує» (Прип.15,15). З Богом нам не буде страшно, навіть серед нестачі і життєвих злиднів, бо «Ліпше трохи в Господньому страсі, аніж великі скарби у тривозі» (Прип.15,16).