Храм − це місце зустрічі неба і землі

До Тимотея другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Тим. 297 зач.; 3, 16 - 4, 4.

16. Сину Тимотею, все Писання надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, наставляти, виховувати у справедливості, 17. щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий.

1. Заклинаю тебе Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, його приходом та його царством. 2. Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумляй з усією терпеливістю та наукою. 3. Бо настане час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми похотями зберуть коло себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, 4. і від правди відвернуть вухо, а обернуться до байок.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 98 зач. 19, 45-48.

45. Одного разу, увійшовши в храм, Ісус став виганяти продавців, 46. кажучи до них:

– Написано: дім мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.

47. І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, та старшина народу шукали його вбити, 48. та не находили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.

Храм − це місце зустрічі неба і землі

Храм − це місце зустрічі неба і землі, маленький мікрокосмос, який відображав світ у Божому задумі. Він був одним із головних символів ідентичності Ізраїлю – місцем, куди мали прийти язичники, щоби віддати хвалу єдиному Богові. Однак у часи, коли жив Ісус, у відновлених Іродом дворах Храму була чітка межа – кам’яна балюстрада, яка відгороджувала двір, у якому могли стояти представники Ізраїлю, від двору язичників. На цій балюстраді було написано трьома мовами, що якщо хтось із язичників перейде цю межу, то буде скараний на смерть. Крім того, у дворах Храму сиділи міняйли, які за дуже завищеним курсом обмінювали гроші, які були в обігу в країні (із зображенням імператора), на прийнятні для Храму «кошерні», тобто чисті гроші (переважно тирські шеклі з великим вмістом срібла). У часи Ісуса у дворах Храму були так звані базари Анни (первосвященника), на яких паломники, знову ж таки за дуже завищеними цінами, могли купити тварин для жертвоприношення.

Коли Ісус перекинув столи міняйлів і вигнав продавців, то зупинив звичайний ритм життя у Храмі для того, щоби показати, що він не відповідає Божому задумові[3]. Отже, уся історія загалом є драмою, яка вказує на деградацію духовних провідників та жахливу трагедію неналежного використання Божих дарів загалом. Не треба бути дуже кмітливим, аби зрозуміти, що ця подія − це дуже серйозна пересторога для нашого церковного та особистого духовного життя і свідчення…