Хрест – це знак дороги за Христом

Від Макра святого Євангелія читáння

Марка 8:34-38; 9:1.

"І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами." І сказав їм: "Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності."

 Хрест – це знак дороги за Христом

Бездушною зветься та людина, в якої мало співчуття до інших, через що вона є жорстокою, байдужою, злою. І дійсно, наша душа це мірило доброти і людяності. Отже, чим більше людина готова терпіти за інших, тим великодушніша вона.

Здобувати увесь світ легше, аніж володіти своєю душею. Бо ми зазвичай вибираємо, за що боротися. А коли нам треба погодитися на страждання заради добра інших – ми жертвуємо своїм даром свободи. Та саме тут криється душевність – у нашій жертовності. 

Для душі властива річ притягувати споріднену. І це ми звемо однодушністю. Так легко змагатися в пориві однодумності... І як її бракує кожному одинокому борцеві!..

Для перемоги над світом та його спокусами Ісус дав нам Церкву Ніби материнським молоком вона заповнює порожнечу нашого бездушного поводження – життям Святого Духа. А знаки правдивої дороги за Христом лишаються все ті ж самі: це хрести. Спочатку маленькі. Потім вони множаться і виростають. І накінець, їх змінює один великий. Це Хрест, на якому людина помирає. Не сама, не бездушно, а разом з Ісусом, у єдності зі всіма християнами. І ця єдність обов’язково відродить в ній нове життя!