Ініціатива завжди походить від Бога
До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
Гал. 200 зач.; 1, 11-19.
11. Браття, сповіщаю вас, що Євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; 12. бож я його не прийняв, ні навчився від людини, а через об'явлення Ісуса Христа. 13. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. 14. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив 16. об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, 17. не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск. 18. Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п'ятнадцять день. 19. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 30 зач. 7, 11-16.
11. В той час пішов Ісус у місто, що зветься Наїн, і з ним ішли його учні й сила народу. 12. Коли вони наблизились до міської брами, аж ось виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою. І було з нею чимало людей з міста. 13. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: – Не плач. 14. І, приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: – Юначе, кажу тобі, встань! 15. І мертвий підвівся, і почав говорити. Він віддав його матері. 16. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога й говорили: – Великий пророк устав між нами. Бог навідався до народу свого.
Ініціатива завжди походить від Бога
Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач”». Цей короткий вірш відображає динаміку стосунків Бога і людства.
Ініціатива завжди походить від Бога. Навіть якщо ми, як Закхей, думаємо, що це ми шукаємо Його, при зустрічі раптом чуємо: «Закхею, притьмом злізай, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк 19:5). Від моменту гріхопадіння Адама Бог цікавиться нами. Перше, що спитав Господь Адама, було: «Де ти?» (Бут 3:9), бо той «чув Його луну в саді й злякався, бо був нагий, тож і сховався» (пор. Бут 3:10). Далі Господь каже до змія (сатани) слова, які ми називаємо Протоєвангелієм: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися увіп’ястися йому в п’яту» (Бут 3:15). Від Буття 3 і далі Біблійна історія − це розповідь про Бога, який бачить трагедію життя людини і робить усе, щоб її спасти та пояснити людині потребу цього спасіння.
Інколи наш життєвий досвід та обставини життя не сприяють усвідомленню Божої присутності та Його постійної опіки над нами. Щоденне вдумливе читання Святого Письма відкриває перед нами цілком несподіваний образ Бога, який перевершує усі наші очікування…
о. Роман Северин