Коли спасіння приходить інакше, ніж ми очікуємо
До римлян Послання святого Апостола Павла читання
16 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
17 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
20 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!
27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,
28 бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!
29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
32 Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,
33 як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!
Мт. 40 зач. 11, 2-15.
2. Одного разу, почувши у в'язниці про діла Христові, Іван через своїх учнів послав спитати його:
3. – Ти єси той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?
4. У відповідь на це Ісус сказав їм:
– Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: 5. сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується добра новина. 6. Щасливий, хто через мене не спіткнеться.
7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана:
На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, яку колише вітер?
8. На що ви вийшли дивитись? На чоловіка, одягненого в м'яку одежу? Таж ті, що носять м'яку одежу, сидять у царських палатах.
9. Чого ж тоді ви вийшли? Бачити пророка ? Так, кажу вам, і більше як пророка. 10. Це той, про якого написано:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою,
що приготує тобі дорогу перед тобою.
11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Христителя; однак найменший у царстві небеснім більший від нього. 12. Від часів Івана Христителя і понині царство небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.
13. Усі бо пророки й закон пророкували до Івана. 14. І коли хочете знати, він – Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.
Від Матея святого Євангелія читання
Мт. 11. 2—15
2. Одного разу, почувши у в'язниці про діла Христові, Іван через своїх учнів послав спитати його:
3. – Ти єси той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?
4. У відповідь на це Ісус сказав їм:
– Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: 5. сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується добра новина. 6. Щасливий, хто через мене не спіткнеться.
7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана:
На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, яку колише вітер?
8. На що ви вийшли дивитись? На чоловіка, одягненого в м'яку одежу? Таж ті, що носять м'яку одежу, сидять у царських палатах.
9. Чого ж тоді ви вийшли? Бачити пророка ? Так, кажу вам, і більше як пророка. 10. Це той, про якого написано:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою,
що приготує тобі дорогу перед тобою.
11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Христителя; однак найменший у царстві небеснім більший від нього. 12. Від часів Івана Христителя і понині царство небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.
13. Усі бо пророки й закон пророкували до Івана. 14. І коли хочете знати, він – Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.
Коли спасіння приходить інакше, ніж ми очікуємо
У сьогоднішньому Євангельському слові ми чуємо про сумнів, який виникає в Івана Хрестителя. Він посилає своїх учнів спитати Ісуса: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» Іван очікував Месію, який прийде, встановить справедливість, відплатить за зло й поверне порядок. Натомість він бачить Ісуса, Який чинить діла милосердя — зціляє, прощає, навчає.
Цей досвід близький і нам. Часто спасіння приходить у спосіб, зовсім не такий, як ми уявляємо. Найперше — спасіння приходить як любов до нас, такими, якими ми є: зі сліпотою, кривотою, глухотою наших сердець. Бог не перестає любити нас навіть тоді, коли ми вважаємо себе негідними любові й пробачення.
Друге — Він спасає нас із гріха нашої «автономії», даючи нам моменти, що викликають дискомфорт: коли потрібно виявити любов до ближнього, пройти випробування, відмовитись від себе.
Та Божа милість — велика. Христос прийшов, щоб зробити нас — найменших — учасниками Царства Небесного. Те, про що мріяли пророки — чути та бачити — ми маємо в кожній Божественній Літургії. Бог проявляє Своє Царство в нас — попри нашу убогість, сліпоту, глухоту.У сьогоднішньому Євангельському слові ми чуємо про сумнів, який виникає в Івана Хрестителя. Він посилає своїх учнів спитати Ісуса: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» Іван очікував Месію, який прийде, встановить справедливість, відплатить за зло й поверне порядок. Натомість він бачить Ісуса, Який чинить діла милосердя — зціляє, прощає, навчає.
Цей досвід близький і нам. Часто спасіння приходить у спосіб, зовсім не такий, як ми уявляємо. Найперше — спасіння приходить як любов до нас, такими, якими ми є: зі сліпотою, кривотою, глухотою наших сердець. Бог не перестає любити нас навіть тоді, коли ми вважаємо себе негідними любові й пробачення.
Друге — Він спасає нас із гріха нашої «автономії», даючи нам моменти, що викликають дискомфорт: коли потрібно виявити любов до ближнього, пройти випробування, відмовитись від себе.
Та Божа милість — велика. Христос прийшов, щоб зробити нас — найменших — учасниками Царства Небесного. Те, про що мріяли пророки — чути та бачити — ми маємо в кожній Божественній Літургії. Бог проявляє Своє Царство в нас — попри нашу убогість, сліпоту, глухоту.
о. Ігор Секмар