"Молитва любові перед розлукою"

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 44 зач.; 20, 16-18; 28-36.

16. В тих днях Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П'ятдесятниці бути в Єрусалимі.

17. З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. 18. Коли вони прийшли до нього, він до них промовив:

28. Вважайте на самих себе і на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, яку він придбав своєю кров'ю. 29. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть між вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. 30. Та й з-між вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. 31. Тому чувайте, пам'ятайте, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас зі сльозами наводити на розум.

32. А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам насліддя між усіма освяченими. 33. Ні срібла, ні золота, ні одежі я не вимагав ні від кого.

34. Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. 35. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба помагати слабосильним й пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя давати, ніж брати».

36. Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними став молитися.

Від Івана святого Євангелія читáння.

Йо. 56 зач. 17, 1-13.

1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:

– Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.

6. Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.

9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.

"Молитва любові перед розлукою"

Уяви собі останню молитву людини, яка знає, що незабаром помре. Але замість того, щоб просити за себе, вона молиться… за тебе.

Ось так молиться Ісус.

Перед своїми страстями, Він піднімає очі до неба й просить Отця не про полегшення — а про нас:

«Отче, бережи їх… дай їм життя вічне… щоб вони були одно, як і ми… щоб радість моя була повна в них.»

Це не просто слова — це серце Бога, звернене до людини. У цьому уривку Ісус відкриває, що для Нього найцінніше:

– не слава,

– не визнання,

– навіть не Його власне життя,

а ми.

Ті, кого дав Йому Отець.

Це Його цінність, Його спадок, Його біль і Його любов.

Приклад з життя:

Одна жінка на ім’я Люба все життя працювала в дитячому будинку. Не маючи власних дітей, вона виховала десятки сиріт. Уяви її останню молитву — вона не просила нічого для себе, а лише сказала:

«Господи, збережи моїх дітей. Дай їм любов і світло. Навчи їх бути разом. І не дай їм загубити Тебе…»

Ця молитва нагадує нам Христову. Вона — не про страх перед смертю, а про любов, яка не припиняється навіть перед обличчям вічності.

Наука:

Ісус показує нам кілька важливих істин:

– Вічне життя — це пізнати Бога, а не просто "жити вічно".

– Любов — це не слова, а відповідальність і вірність.

– Найважливіше у світі — єдність, яку має почати зберігати кожен із нас: у родині, в Церкві, серед друзів.

І знаєш що? Хто любить Ісуса – той любитиме і Його творіння: людину, природу, тварину.

Бо справжня любов до Бога проявляється у повазі до всього живого. І до тих, кого легко любити, і до тих, з ким важко.

МОЛИТВА:

Господи Ісусе, дякую Тобі за Твою молитву — за те, що Ти думав про мене навіть тоді, коли Тобі було найважче.

Допоможи мені бути вірним Твоєму слову.

Навчи мене берегти єдність, шанувати людей і жити так, щоб через мене прославлявся Твій Отець.

Дай мені силу любити — і не лише Тебе, а й те, що Ти створив: ближнього, природу, усе живе.

Щоб радість Твоя була повна в мені.

Амінь.

Христос молився за нас — отже, ми Йому не байдужі. Якщо ми Йому важливі — то маємо жити так, щоб наше життя було Його відповіддю.

о. Олександр Манзич