Нам є необхідно зустрітися із Ісусом Христом, бо тоді не будемо ніколи сумніватися у Його любові.
До Євреїв послання святого апостола Павла читання.
Євр. 314 зач.; 6,13-20
13 І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, 14 кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.» 15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: 16 люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. 17 Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, 18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. 19 В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, 20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.
Від Марка святого Євангелія читання.
Мр. 40 зач.; 9,17-31
17 І відказав йому один з народу: Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа, 18 і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев'яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли. 19 Він же у відповідь каже їм: О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене. 20 І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. 21 Спитав же його батька: Скільки часу, як це йому сталося? - З дитинства, - відповів той. 22 І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним. 23 Ісус же каже йому: Щодо того - якщо можеш - то все можливо тому, хто вірує. 24 І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: Вірю, поможи моєму невірству! 25 Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього. 26 І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: Вмер він. 27 Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. 28 Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: Чому ми не могли його вигнати? 29. Він відповів їм: Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом. 30 Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав. 31 Навчав бо своїх учнів і казав їм: Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб'ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.
Нам є необхідно зустрітися із Ісусом Христом, бо тоді не будемо ніколи сумніватися у Його любові.
Чи траплялися нам такі ситуації, коли ми маючи якогось друга чи знайомого, із яким нам добре бути і які не міняють своєї думки. Людина із якою тобі є приємно говорити, яка є певна в тому що говорить – якщо сказав то воно так і є. Або можливо нам траплялися люди які постійно міняли свою думку, то раз говорить так, а потім інакше. І ти собі потім багато раз думаєш чи є варто дружити із такою людиною. І много раз люди які є певні, є конкретні, то з ними нам хочеться дружити. Бо коли ти маєш якісь проблеми то ти шукаєш таку людину яка є певна, конкретна у своїх думках і вчинках. Бо сьогоднішне євангеліє є душе серйозне і конкретне, яке показує двох синів і двох отців.
Є один батько який приводить свого сина який є хворий, має німого духа і батько, який не знає, що робити із своїм сином, як йому допомогти. Приводить його до Ісуса Христа якого посилає Отець. Але є дві різниці між цими синами: один Син є дуже певний, Він знає що Отець його завжди любить, навіть недивлячися які він обставини проживає і навіть коли ці ситуації здаються по-людськи дуже трудними, як говорить Ісус: ,,Треба мені іти у Єрусалим і там бути виданим людям’’. І Він іде, бо є певний.
І тому цей заклик Ісуса Христа, який він говорить до того батька який приводить свого хворого сина, - ,,О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?” Ісус хоче нам цими словами сказати – о роде невірний, доки ви будете сумніватися у тому що Бог вас любить. Що навіть коли стаються у тебе певні трудності, то це не означає що Бог тебе не любить, але означає що Отець тебе неймовірно любить. І та певність Ісуса Христа є для нас дуже необхідна, щоб ми у цьому часі Великого посту зустрілися із Ним, із тим який є певний.
В апостолі сьогоднішньому ми читали, що Він є якір, а якір є тією допомогою, щоб той човен не загубився у тому морі. І Христос хоче стати нашим якорем. Тому нам є необхідно зустрітися із Ісусом Христом, бо тоді не будемо ніколи сумніватися у Його любові.
о. Михайло Станинець