Немов ті вівці, що не мають пастуха

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

до Римлян 7, 1-13.
1. Браття, говорю тим, які знають закон, – що закон панує над людиною, поки вона живе? 2. Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв’язана законом; коли ж помер чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 3. Тому, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане жінкою іншого чоловіка; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане жінкою іншого чоловіка. 4. Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 5. Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, що під законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти. 6. Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно зі старим законом. 7. Що ж скажемо? Що закон – гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: не пожадай. 8. Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх мертвий. 9. І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив, 10. а я умер; так то заповідь, що мала б бути для мене життям, стала для мене смертю. 11. Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. 12. Але все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. 13. Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Борони Боже! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Євангеліє від Матея 9, 36 – 10, 8.
36. В тому часі Ісус, бачачи юрби народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені і прибиті, немов вівці, що пастуха не мають. 37. Тоді він каже своїм учням: – Жнива великі, та робітників мало. 38. Просіть, отже, господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива. 1. Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. 2. Ось імена дванадцятьох апостолів: Перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Іван, брат його; 3. Филип та Вартоломей;Тома й Матей, митар;Яків, син Алфея, і Тадей; 4. Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що зрадив його. 5. Оцих дванадцятьох Ісус вислав і наказав їм:У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6. Ідіть радше до погиблих овець дому Ізраїля. 7. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство небесне – близько. 8. Оздоровляйте недужих, воскрешайте мертвих, очищайте прокажених, бісів виганяйте.

«Немов ті вівці, що не мають пастуха»

    Вівця є твариною яка не може прожити без пастиря, вона мусить мати того хто її направить до місця де вона може їсти і пити. Ми живемо в часи де людина є «кимось» коли вона є незалежною, сильною, має владу, не має потребу ні в Бозі, ні в комусь іншому. В особливий спосіб молодь живе згідно з ідеї «ніколи не впасти, не показати себе слабким». Але якщо пригадаємо момент первородного гріха коли людина захотіла бути автономною і сильною приводить до того, що Адам знаходить себе слабким, повним страху, нагим. Це і є наслідок кожного з нас коли ця брехня цього світу починає вкорінюватися в нашому серці, стаємо «стомленими і прибитими, немов вівці які не мають пастиря».
    І згодом бачимо покликання дванадцятьох, які точно не були «переліком переможців», але як знаємо, то були люди зі своїми слабкостями і недоліками: Петро, який буде розчарований в собі, Яків і Іван які будуть просити в Христа перед страстями щоб він допоміг їм просунутись по кар’єрі, Тома повний сумнівів та інші. Бачимо що Ісус не вибирає «найкращих», але кличе людей слабких.
    Сьогоднішнє слово кличе нас подивитися в себе, в ту кімнату де ми ховаємо наші слабкості від інших і дозволити увійти туди Ісусові який дивиться на нас милосердно, щоб зустріч з ним мала наслідок любові, а не самовдосконалення. Бо людина є насправді реалізована коли має в серці милосердя і співчуття, коли має ніжність і розуміння.