Одного разу за Ісусом ішла велика сила людей.
До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 79 зач.; 1, 1-7; 13-17.
Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для євангелія Божого, яке Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих писаннях про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида, установленого Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, – про Ісуса Христа, Господа нашого, через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени, між якими й ви, покликані Ісуса Христа; усім, що в Римі, Божим возлюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
Не хочу, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, щоб мати який плід і між вами, як і між іншими народами.
Я почуваю себе боржником перед греками і чужоземцями, розумними й нерозумними: щодо мене, отже, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати євангеліє.
Бо я не соромлюся євангелія: воно бо сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, потім грекові; справедливість бо Божа об'являється в ньому з віри у віру, як написано: праведник вірою буде жити.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 10 зач. 4, 25 – 5, 13.
Одного разу за Ісусом ішла велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання. Побачивши народ, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; і він, відкривши уста, почав навчати їх: Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та наговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи, мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
Одного разу за Ісусом ішла велика сила людей.
Що спонукає йти людину за Ісусом? Найбільше і найчастіше це певне випробування, яке приходить до життя. Напевно, йду за Ісусом, бо хочу мати користь: бути ситим, не мати проблем, бути здоровим та щасливим. Або ж я хочу йти за Ісусом тому, що люблю, тому, що Він не залишає мене, тому що з Ним можу перейти через різні складнощі свого життя.
о. Богдан Бакун