Одурити вибраних?

Друге соборне послання святого апостола Петра читання

2 Пт. 2, 9-22

Улюблені, Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених для кари, тримати на день суду, особливо тих, які лише шукають брудних похотей тіла і зневажають Господа. Зухвалі та нахабні, вони не бояться кидати наклепи на величчя, тоді як ангели, хоч силою й міццю більші, не виносять зневажливого суду на них перед Господом. Вони, мов нерозумна тварина, що з природи на те й родиться, щоб її ловили й нищили; вони зневажають те, чого не розуміють, будуть знищені своїм же знищенням і зазнають кари як відплати за їх несправедливість. Вони розкоші дня за щастя вважають; брудні й мерзенні, вони бавляться, обманюючи вас, навіть коли бенкетують з вами. Очі в них повні перелюбу, і вони грішать безнастанно; вони приваблюють нестійкі душі; серце в них до зажерливости вправне, в тих дітей прокляття. Вони, покинувши дорогу просту, заблудили, ідуть слідом за Валаамом, сином Беора, що милувався платнею неправедною, і одержав докір за свій переступ: ослиця, німа, під'яремна, заговорила людським голосом і спинила безум пророка. Вони – джерела безводні, хмари, якими гонить хуртовина; для них стоїть готовий чорний морок. Вони верзуть пусті нісенітниці, розбещеними похотями тіла знову приваблюють людей, які ледве що втекли від тих, які проводять життя у блуді. Вони обіцяють їм волю, самі раби зіпсуття; бо кожен стає рабом того, хто його переміг. Бо коли ті, що, пізнавши Господа й Спаса нашого Ісуса Христа, втекли від погані світу і, знов обплутані нею, їй улягають, останнє їхнє гірше, ніж перше. Ліпше було їм дороги справедливости не знати, ніж, пізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді. З ними сталось те, про що приповідка влучно каже: пес вернувся до своєї блювотини або: свиня, вимита, валяється у багні.

від Марка святого Євангелія читання

Мр. 13, 14-23

Сказав Господь своїм учням: Коли побачите мерзоту запустіння, що настане там, де їй не слід бути, – хто читає, хай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; хто на покрівлі, нехай униз не сходить і не входить до хати, щоб узяти що із неї; а хто у полі, нехай не вертається назад узяти одежу. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. Моліться, щоб це не сталося зимою. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, який Бог сотворив, аж понині, і ніколи більше не буде. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, яких вибрав, він укоротить ті дні. І коли вам тоді хто скаже: ось тут Христос! Глянь, он там він! – Не вірте. Постануть бо неправдиві месії та лжепророки й чинитимуть знаки та чуда, щоб, як можна, одурити вибраних. Ви ж уважайте. Я сказав вам усе наперед.

Одурити вибраних?

Господь у Своїй безмежній Любові до людини попереджає нас про спокуси цього світу, які можуть похитнути навіть тих, хто є вірний Богові. Голоси неправдивих месій та лжепророків і досі лунають звідусіль, намагаючись переконати нас, що через ворожбитство, передбачення і магію вони володіють якоюсь силою. Та нам, і так уже возлюбленим нашим Отцем, не варто слухатися таких голосів. Не варто захоплюватися тими, хто з очима, повними перелюбу, «розкоші дня за щастя вважають», бо обіцяючи волю, вони самі є рабами гріховних пристрастей, джерелами безводними. І коли Христос перелічує жахливі наслідки мерзоти запустіння святого місця, то нехай наші серця ніколи не стануть порожніми і безбожними. Молімося, щоб, попри усі спокуси цього світу, наші серця пізнавали і приймали справжнього Спасителя, який не узалежнює нас, а звільняє від облуди, і робить вільними бути співтворцями власного життя. 

о. Давид Шпанюк, МСПБ