Ось ми покинули все й пішли за тобою, що будемо за те мати ?
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Євр. 330 зач.; 11, 33 – 12, 2.
Браття, всі святі вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, вогненне полум'я гасили вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, зрікшися від них звільнитись, щоб осягнути ліпше воскресіння. Інші зазнали наруг і бичів, кайданів і в'язниці; їх каменували, різали пилою, брали на допити; вони вмирали смертю від меча, тинялися в овечих та козячих шкурах, злиденні, гноблені, покривджені; вони, яких світ був невартий, блукали по пустинях, по горах, по печерах та земних вертепах. І всі вони, дарма що мали добре свідчення віри, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли завершення.
Тому й ми, маючи кругом себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко пристає до нас навколо, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що була перед ним, витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором, і возсів праворуч Божого престолу.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 38 зач. 10, 32-33; 37-38; 19, 27-30.
Сказав Господь своїм учням: Кожний, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. А хто мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний. Тоді озвавсь Петро і сказав до нього:
– Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?
Ісус відповів їм:
– Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, як новий світ настане, коли Син чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять колін Ізраїля.
І кожний, хто задля імени мого покине дім. братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.
"Ось ми покинули все й пішли за тобою, що будемо за те мати ?"
У світі і в нашому суспільстві розвинені "торгівельні" (споживацькі) відносини. Кожен хоче зайняти як найвигіднішу позицію для нього. Це не лише на якомусь фінансовому ринку, чи в бізнесі, чи як купити дешевше, а продати дорожче, але і в повсякденному житті. Робиш добру справу для когось і чекєш, що та особа має зробити щось у відповідь. Або навіть тебе хтось просить про якусь послугу і в голові вже собі прораховуєш шо маєш отримати натомість. Навіть в церкві ми починаємо часом торгуватися з Богом: а що буду мати за те що я сьогодні виявив таку милість і прийшов до церкви в будні дні? Або: стільки ходжу молюся, сповідаюся, роблю часом добрі справи, но, Боже, тепер ти мені повинен дати життя без проблем, добре здоров'я і ще багато чого. Часом є розчарування, є зневіра бо Бог не виправдовує моїх очікувань. Бог пропонує нам вічне життя не потребуючи нічого взамін, просто так. Тому є важливо усвідомити, що я роблю добрі речі, роблю добрі справи, пробую жити християнським життям не тому що це потрібно Богові, але це потрібно мені, щоби пізнати Бога, який любить мене просто так.
О. Богдан Бакун