07 Чер 2025
Слово дня

Паси мої ягнята… Паси мої вівці…

Діянь святих апостолів читáння.


1. В тих днях, урятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта. 2. Тубільці поводилися з нами з неабиякою ласкавістю: вони нас прийняли, розклавши багаття, бо йшов дощ і було холодно. 3. Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, гадюка від жару вилізла та вчепилася до його руки. 4. Як побачили тубільці, що гадюка звисає з його руки, заговорили між собою:

– Цей чоловік мусить бути вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.

5. Він же, скинувши у вогонь гадюку, не зазнав ніякого лиха. 6. Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали, та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, надумалися й почали говорити, що він бог.

7. Була ж поблизу того місця земельна власність начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво. 8. Та сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на пропасницю, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. 9. Коли це сталось, інші теж на острові які мали недуги, приходили й оздоровлялись. 10. Вони нас за те шанували всякими почестями, а коли ми відпливли, обезпечили нас усім необхідним.

11. По трьох місяцях ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів. 12. Причаливши в Сиракузах, ми там пробули три дні. 13. Звідси, обпливши, прибули в Реґію і по однім дні, тому що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі, 14. де найшли братів, які нас запросили зостатись у них сім день. Так прибули ми до Риму. 15. Звідтіля ж брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і набрався смілости. 16. І коли ввійшли у Рим, Павлові дозволено жити окремо, разом з вояком, що його стеріг.

17. Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. Коли вони зійшлися, він до них промовив:

– Мужі брати, хоч я й нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, мене ув'язнено в Єрусалимі і видано в руки римлян. 18. Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини. 19. А що юдеї противилися тому, я мусів був покликатися на кесаря, не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити. 20. Отже з цієї причини я покликав вас, щоб вас побачити і з вами розмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в ці кайдани. 21. Ті йому сказали:

– Ми ні листів про тебе не одержали з Юдеї, ні ніхто з братів не прийшов і не звістив та не говорив про тебе чого лихого. 22. Однак ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй всюди противляться.

23. І призначивши йому день, прийшло їх більше до його житла. Він викладав їм, свідчивши про царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, від ранку аж до вечора. 24. Деяких його слова переконували, а деякі не йняли віри. 25. Коли вони непогоджувалися між собою і стали розходитися, Павло наостанку лише сказав їм:

– Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших, кажучи:

26. Піди до цього народу і скажи:

ви слухатимете вухами, і не зрозумієте,

дивитиметесь очима, і не побачите.

27. Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули,

і очі свої зажмурили, щоб, бува, не бачити очима, І вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись  та щоб я не оздоровив їх.

28. Нехай, отже, вам відомо буде, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.

29. Коли він це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.

30. Павло пробував повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього, 31. проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа сміливо й відважно та без ніякої перешкоди.

Від Івана святого Євангелія читáння.


Йо. 67 зач. 21, 15-25.

15. В той час з’явився Ісус своїм учням, воскресши з мертвих, і каже Симонові Петрові;

– Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?

Той йому відповів:

– Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе.

Каже йому:

– Паси мої ягнята!

16. І знову, вдруге каже до нього:

– Симоне Йонин! Чи любиш мене?

Відповідає йому:

– Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе.

І мовить йому:

– Паси мої вівці!

17. Тоді він утретє йому каже:

– Симоне Йонин! Чи любиш мене?

Засмутився Петро, що втретє його питає: чи любиш мене? – і каже йому:

– Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що я люблю тебе!

Каже йому Ісус:

– Паси мої вівці! 18. Істинно, істинно кажу тобі: Коли ти був молодший, підперізувався сам і ходив, куди сам хотів. А як постарієшся, простягнеш твої руки, і інший підпереже тебе і поведе, куди ти не хочеш.

19. Сказав він це, вказуючи, якою смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус:

– Іди за мною!

20. Обернувшись, Петро бачить, що за ним іде учень, якого любив Ісус і який під час вечері схилився йому на груди і спитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?»

21. Побачивши його, Петро каже Ісусові:

– Господи, і цей що?

22. Каже до нього Ісус:

– Якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? Ти йди за мною!

23. І розійшлось це слово між братами, що той учень не вмре. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того?

24. Це той учень, який те свідчить і який написав те і знаємо, що його свідчення правдиве. 25. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг.

"ЧИ ЛЮБИШ ТИ МЕНЕ?"


Друзі, ця розмова між Ісусом і Петром — це більше ніж просто питання. Це запрошення до справжньої любові, відновлення і покликання.

Петро тричі відрікся від Ісуса, коли Його арештували. Йому було дуже боляче, він почувався зрадником. І ось після воскресіння Ісус звертається до нього тричі:

«Симоне, чи любиш ти мене?»

І що важливо — кожен раз Ісус дає Петру завдання:

«Паси мої ягнята… Паси мої вівці…»

Це означає, що любов — не просто слова, а дії. Любов — це турбота, відповідальність, служіння іншим. Ісус не хоче просто почути, що Петро любить Його. Він хоче, щоб Петро цю любов показував у ділах.

Один чоловік, Сергій, втратив роботу і почувався безпорадним. Його дружина, бачивши його біль, не лише підтримувала його словами, але й разом з ним шукала шляхи вирішення: допомагала писати резюме, знаходила контакти, приносила їжу і тепло у дім. Так вона показала свою любов — не лише словами, а діями.

Як і Петро, ми іноді боїмося, робимо помилки, віддаляємося від Бога. Але Ісус завжди повертає нас, питає з любов’ю і дає новий шанс. І кожен з нас покликаний любити не тільки словами, а своїми справами — допомагати, підтримувати, бути поруч.

Ісус також попереджає Петра, що бути близько до Нього — не завжди легко. Петро дізнається про своє майбутнє — він навіть помре мученицькою смертю, але все це для слави Божої. Ісус каже:

«Іди за мною!»

Ці слова — покликання і нас сьогодні. Кожен із нас може бути «пасічем» Божих дітей, навіть у найважчі часи війни і страху.

МОЛИТВА:

Господи Ісусе,

Ти питаєш мене: «Чи любиш ти мене?»

Допоможи мені любити Тебе не тільки словами, а ділами.

Навчи мене піклуватися про тих, хто поруч, і не боятися йти за Тобою.

Дай сили триматися віри і бути світлом у темряві цього світу.

Амінь.

«Любов без дії — це лише слово, а дія, народжена з любові, змінює світ.»

О. Олександр Манзич

Поділитись
Категорія