Першість у служінні іншим
До Євреїв послання святого Апостола Павла читання
Євр. 9,11-14
Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, — і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, — увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, — який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, — очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!
Від Марка Святого Євангелія читання
Мр. 10,32-45
Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне. Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим. Він же їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам? Зволь нам, — ті йому кажуть, — щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі. Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь? Ті йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, — не моя річ вам дати, а кому приготовано. Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Першість у служінні іншим
Розпочинаючи підготовку до Великого посту у неділю про Митаря та Фарисея, Христос підкреслив, що покора митаря привела його до виправдання, бо він у покорі серця зміг побачити свої гріхи і жаліти за них, перепросити Бога. Ісус завжди давав приклад глибокої покори, Він ніколи не вивищував себе. Його прихід на цю землю був виявом невимовного упокорення. Він ніколи не вимагав, не просив і навіть не чекав, щоб Його хтось славив чи величав. Коли зціляв хворих, інколи навіть просив, щоб нікому не говорили, хотів завжди покірно залишатися в тайні. І учні це бачили, знали, однак не всі зрозуміли важливість покори. А люди інколи бажають слави, інколи навіть незаслуженої! Але слава належить не людям, а лише Богу!
Сьогодні Христос звертається до своїх учнів і до всіх нас: «Хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мр.10,43-44). Якби ми були більш покірними, то скільки вдалося б оминути гріхів, сварок, конфліктів у родині, на роботі чи в суспільстві! Якби ми були більш покірними, то наскільки легше було би крокувати до святості, приймати різні випробовування і страждання, які трапляються у нашому житті, та жити в мирі! Будьмо покірні, як Христос просить, навчає і показує своїм прикладом!
о. д-р Августин Соланський