Побачити потребу іншого
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
18. Браття, слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо:
Знищу мудрість мудрих,
і розум розумних зведу нінащо.
20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові угодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, 23. ми проповідуємо Христа розп'ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. але для тих, що покликані – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу силу і Божу мудрість. 25. Бо що глупе у Бога – мудріше від людської мудрости і що немічне у Бога – сильніше від людської сили.
26. Гляньте, брати, на звання ваше: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато благородних; 27. але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом. 30. Ним, отже, ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, відкупленням, 31. щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.
1. Та я, коли прийшов до вас, брати, не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. 2. Ні! Я постановив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа, і то розп'ятого.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 82 зач. 20, 29-34.
29. В той час, як виходив Ісус з Єрихону, ішло за ним багато народу. 30. Два сліпці сиділи край дороги і, почувши, що Ісус проходить мимо, закричали, кажучи:
– Господи, сину Давида, змилуйся над нами!
31. Люди картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили:
– Змилуйся над нами, Господи, сину Давида!
32. Тоді Ісус зупинився, покликав їх і мовив:
– Що бажаєте, щоб я учинив вам?
33. Вони кажуть йому:
– Господи, щоб очі нам відкрились.
34. Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і вони негайно прозріли й пішли слідом за ним.
Побачити потребу іншого
Двоє сліпих кличуть: «Помилуй нас, Господи!» — і Христос відкриває їм очі. Павло нагадує: Бог вибрав немічне світу, щоб посоромити сильних. Це означає — для Нього важливий кожен, хто потребує милосердя.