Покликані бути справжніми
З Діянь святих апостолів читання
Ді. 33 зач.; 13, 25-33.
25. В тих днях, сповнивши свій шлях, Іван мовив: «Я не той, за кого ви мене вважаєте; он іде за мною той, якому я не гідний взуття розв'язати».
26. Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане слово цього спасіння. 27. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його і, засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. 28. І не найшовши в ньому ніякої вини смерти, вимагали у Пилата вбити його. 29. А коли виконали все, що було написано про нього, зняли його з хреста й поклали до гробу. 30. Та Бог воскресив його з мертвих, 31. і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. 32. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була дана батькам нашим. 33. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі:
Ти – мій син;
я породив тебе сьогодні.
Від Марка святого Євангелія читання
Мр. 24 зач. 6, 14-30.
14. В той час почув цар Ірод про Ісуса, бо ім'я його стало явним, – і казав, що Іван Христитель воскрес із мертвих, і тому чудодійні сили діють у ньому. 15. Інші ж твердили: то – Ілля, а ще інші: то пророк – один із пророків.
16. Дочувши про те, Ірод мовив:
– То Іван, якому я відтяв голову; він устав із мертвих.
17. Бо то був той Ірод, що послав був схопити Івана і зв'язав його в темниці задля Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, бо оженився був з нею. 18. Іван казав Іродові:
– Не личить тобі мати жінку брата твого.
19. Іродіяда ж лютилась на нього й бажала убити його, та не могла, 20. бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він був чоловік справедливий і святий, і беріг його. Слухаючи його, він дуже непокоївся, однак слухав його охоче.
21. Як же настав сприятливий час, коли Ірод у день свого народження справляв бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22. увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала і догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині:
23.– Проси в мене, чого бажаєш, я дам тобі, хоч би й половину мого царства.
24. Вийшла вона й каже матері:
– Чого маю просити?
Вона ж відповіла:
– Голову Івана Христителя!
25. І зараз же, увійшовши хутенько до царя, дівчина попросила:
– Хочу, щоб ти дав мені негайно на полумиску голову Івана Христителя.
26. Цар вельми засмутився, та задля присяги й гостей не хотів їй відмовити. 27. І послав цар відразу свого прибічника, наказавши йому принести голову Івана. 28. Пішов той, відтяв йому голову у в'язниці, приніс її на полумиску й подав дівчині, а дівчина дала її матері. 29. Учні його довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його до гробу.
30. Апостоли вернулися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
Покликані бути справжніми
Чи відчуваєш ти, як страх іноді сковує твоє серце, коли потрібно говорити правду? Подивися на Івана Хрестителя! Він стояв сам перед силою царя, але не зламався. Він знав, що правда дорожча за життя, і це зробило його непереможним. А Ірод? Він мав усе: владу, багатство, вплив, але став рабом власної слабкості. Сьогодні ми стоїмо перед тим самим вибором: обрати сміливість, яка веде до свободи і життя, чи страх, який замикає нас у клітці компромісів і духовної смерті. Бог кличе нас бути вільними, бути сильними, бути справжніми. Чи наважимося ми відповісти на цей заклик?
о. Юрій Керестеші