ПОКЛИКАНІ ЙТИ — І СТАТИ СВІТЛОМ

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

10. Браття, слава і честь, і мир усякому, хто добро чинить: юдеєві перше, потім грекові, 11. бо Бог не дивиться на особу.

12. Бо ті, що згрішили, не маючи закону, без закону і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом. 13. Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються. 14. Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не маючи закону, самі собі закон; 15. вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхня совість і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, 16. в день, коли Бог, згідно з моїм євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 9 зач. 4, 18-23.

18. В той час, коли Ісус проходив попри Галилейське море, він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, його брата, що кидали сіті у море, бо були рибалки, 19. і мовив до них:

– Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.

20. І ті негайно кинули сіті й пішли за ним.

21. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Івана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили сіті, і їх покликав. 22. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним.

23. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи добру новину про царство і зціляючи всяку хворобу та всяку недугу в народі.

ПОКЛИКАНІ ЙТИ — І СТАТИ СВІТЛОМ

Коли Ісус проходив біля Галилейського моря, він побачив простих рибалок: Симона, Андрія, Якова, Івана…
І мовив їм тільки одне:
«Ідіть за Мною — і Я зроблю вас рибалками людей.»

І що зробили вони?
Негайно кинули сіті. Зараз же залишили човен. Пішли — не знаючи всього. Але довірилися. Бо відчули — це заклик від Бога.

Так починається історія Церкви. Так народжується святість. Не з досконалості. Не з того, що все зрозумів. А з того, що почув і пішов.

У Євангелії Неділі Всіх Святих ми читаємо Блаженства:
«Блаженні вбогі духом… Блаженні чисті серцем… Блаженні переслідувані…»
Це програма святості. Не на вівтарях — а в житті.

Бо святість — це не виняток. Це покликання кожного християнина.

І сьогодні ми згадуємо тих, хто це покликання втілив у нашому народі:
– мученики й ісповідники віри,
– святителі, мучениці, пустельники,
– новомученики ХХ століття: з ГУЛАГів, тюрем, підпілля.
– і прості, непомітні святі — бабусі, воїни, матері, душпастирі…

Вони теж були рибалками, учителями, лікарями, пастухами. Але відповіли: «Так, Господи! Я йду за Тобою.»

А що це означає для тебе?

Святі не були супергероями.
Вони просто дали Богові діюче “так”.
І Бог діяв через них.

Ти — теж покликаний.
Не просто ходити до церкви,
а стати світлом, стати сіллю,
стати голосом Євангелія у світі темряви.

Але мусиш вийти з “своєї лодки”.
Вийти зі звички. Зі страху. З байдужості.
І довіритися Ісусу.

Приклад з життя

Отець Іван Лелекач, ісповідник віри, був у концтаборі ГУЛАГу. Йому пропонували свободу — а він відмовився, щоб бути зі своїми людьми і зберігти віру.
У  1997 році сказав такі слова: « Який то важкий тягар був іти, сімю лишити… Дочку я не бачив, а це ж моя дитина. Сім’я там залишилася. А так я хоч ще раз прийняв був то все, таку долю… І я увірений, я певний, переконаний в тому, що це Божа воля, це Божий допуск, і що Бог дав мені той хрест понести, але і дав силу мені це перенести. Чи міг я мріяти, що переживши це буду парохом кафедрального собору? Та Ви що! Хто це зробив? Господь Бог. Він мені дав таке…»

Святість  — це бути вірним там, де важко. Говорити правду, коли це небезпечно. Світити — навіть у таборі.

МОЛИТВА:

Амінь.

 «Святість — це не виняток для вибраних. Це норма для тих, хто сказав Христові: “Так, я йду за Тобою.”»

 о. Олександр Манзич