Притча як дзеркало: виклик рутини у духовному житті
Соборне послання святого апостола Якова читання
1 Петро, апо́стол Ісуса Христа, захожа́нам Розпоро́шення: По́нту, Гала́тії, Каппадокі́ї, Азії й Віфі́нії, ви́браним 2 із передба́чення Бога Отця, посвя́ченням Духа, на покору й окро́плення кров'ю Ісуса Христа: нехай примно́житься вам благодать та мир!
10 Про це спасі́ння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благода́ть, призначену вам.
11 Вони досліджували, на котри́й чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові стражда́ння та славу, що при́йдуть по них.
12 Їм відкрито було́, що вони не для себе сами́х, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благові́сників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися ангели.
6 Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!
7 Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,
8 і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були. 9 Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́, 10 колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!
Від Марка святого Євангелія читання
Євангеліє від Святого Марка 12:1-12
¹ І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
² А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів. ³ Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим. ⁴ І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили. ⁵ Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали. ⁶ І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого! ⁷ А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде! ⁸ І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник... ⁹ Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим. ¹⁰ Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! ¹¹ Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших. ¹² І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
Притча як дзеркало: виклик рутини у духовному житті
Живучи у винограднику - в церкві святій, яка пʼє животворящу воду з криниці Христа, збудованій з «Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного», закрадається певна думка, що ми ґазди. Що можемо робити те що хочу. Рутина у духовному житті. Сьогодні Христос нам цю притчу каже, так, як тоді казав до книжників і фарисеїв. І вони збунтувались, слухаючи цю притчу, вони бачили себе, немов у дзеркалі, і сильно збунтувались: « І шукали Його, щоб схопити». А як я? Як на мене діє ця притча. Що я відчуваю слухаючи або читаючи її?
о. Степан Самборський