Прощення

До Корінтян перше послання святого апостола Павла читання.

1Кр. 141 зач. 9,2-12.

Браття, ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства. Ось моя оборона перед тими, що мене судять. Хіба ми не маємо права їсти й пити? Хіба ми не маємо права водити (з собою) сестру-жінку, як інші апостоли, брати Господні, і Кифа? Чи може один я і Варнава не маємо права не працювати? Хто колись власним коштом ходив у похід? Хто садить виноградник, і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо, і не живиться молоком від стада? Хіба я говорю тільки як людина? Хіба й закон не каже цього? Таж у законі Мойсея написано: «Не зав'язуй рота волові, як молотить.» Чи Бог турбується про волів? Чи, може, ради нас говорить? Бож ради нас написано, що, хто оре, мусить орати в надії, і хто молотить, -молотить теж у надії, що матиме щось із того. Коли ж ми сіяли у вас духовне, то чи велика річ, коли пожнем ваше тілесне? І коли інші мають це право над вами, чому радше не ми? Однак, ми не користуємося цим правом, а ввесь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелії Христовій.

Від Матея святого Євангелія читання.

Мт. 77 зач. 18,23-35.

Сказав Господь притчу оцю: Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.

Прощення.

Що не дозволяє нам сказати «пробач» або «я прощаю тебе»? Дуже часто це наш егоїзм – я правий і не зобов’язаний піддаватися; або думка про те, що простити – означає погодитися бути скривдженим ще раз. Бажання помсти: кривдник має бути покараний. Я маю вчинити над ним суд. Також очікування того, що кривдник підійде перший щоб попросити вибачення, і так далі. В цій притчі, Христос вчить нас прощати все і відразу, тому що так прощає Господь Бог. Звичайно, що прощення це не одноразова дія, яка пророблена зусиллями волі. Це довготривалий процес, який може тривати до самої смерті. Але суть притчі в тому, що в будь-якому випадку треба вважати своєю метою прощення і примирення. Помста або не бажання простити – не можуть керувати нашим життям. Якщо наше серце відкрите для інших людей, готове прощати їх, то ми зможемо отримати любов і прощення від Бога.

о. Іван Ловска