Щирі стосунки з Господом
До Корінтян друге послання святого апостола Павла читання.
2Кр. 171 зач. 2,4-15.
Браття, з великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози - не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну. Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але - щоб не перебільшувати - почасти вас усіх. Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого. Тому благаю вас: Покажіть йому любов. На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, - оскільки мав я щось прощати, - то ради вас зробив те перед обличчям Христовим, щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі. Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі, я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію. А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання. Бо ми для Бога - пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.
Від Матея святого Євангелія читання.
Мт. 94 зач. 23,13-22.
Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли: Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.
Щирі стосунки з Господом
Вчення книжників і фарисеїв фактично унеможливило встановлення щирих (справжніх) стосунків з Богом. Чому? Тому що вони вчили дотримуватись скрупульозних дій, замість того щоб покладатися на Божу бдагодать, і через це для простих людей було «замкнене Царство Небесне». Ті, хто претендував бути проводирями народу, книжники і фарисеї, насправді є «нерозумні і сліпі». Вони самі потребують когось, хто би міг стати їхнім проводирем. Таким є Ісус Христос, який своїм, власним прикладом показав, що у справжніх, щирих, відносинах з Богом важливішим є не дотримання певних ритуальних чи обрядових дій, а «справедливість, милосердя і віра».
О. Іван Ловска